На Тернопільщині активісти та волонтери створюють мистецьку резиденцію Героя Небесної Сотні Назара Войтовича (ФОТО)

Войтович Назар, 17 років, з села Травневе Збаразького району. Студент Кооперативного коледжу в Тернополі. Загинув 20 лютого 2014 року. Він навчався на третьому курсі відділення дизайну, обожнював живопис. Ще в середу, 19 лютого, Назар був на парах, а ввечері мав віднести до автобуса, який їхав на Київ, речі для столичного Майдану. Та в останню хвилину щось змінилось, і Назар вирішив їхати на Майдан особисто.

“Останній раз, коли його чули, це було близько сьомої вечора, і він дуже спішив на автобус. Дуже спішив з гуртожитку. Йому не терпілось поїхати до Києва, навіть підготував колишню каску…. Ми його ніколи не забудемо”, – розповідали його одногрупники. Назар поїхав до Києва вночі 19 лютого, а вже наступного дня під час протистоянь на Майдані хлопця вбили з вогнепальної зброї. Він був у батьків єдиний.

Події трьохрічної давнини викликають біль і сьогодні, але разом з тим і бажання рухатися далі. Герої Небесної Сотні – так ми тепер називаємо тих, хто загинув на Майдані. Вони йшли за покликом душі та мрії. Втілити мрії полеглих, які обірвалися байдужим пострілом чи ударом, взялися у рідному селі наймолодшого з Небесної Сотні – Назара Войтовича. Громадські організації “Конгрес активістів культури” і “Родина Героїв “Небесної Сотні” вирішили заснувати в Травневому першу в Україні культурну інституцію в пам’ять про героїв Майдану. Уже цього тижня, 2 червня, тут розпочне роботу мистецька резиденція. Триватиме вона до 16 червня.

– Назар вчився на дизайнера і дуже любив малювати. Також він разом із батьком оздоблював садибу родичів і створив чудову мозаїку з портретом Козака Мамая – ідеалізованого образу козака, українського духовного символа. Врешті, це і стало вагомим стимулом для започаткування проекту мистецької резиденції, – пояснює менеджер проекту Людмила Ничай.

Назар був не лише талановитим художником, у підлітковому віці він писав вірші, в яких казав, що мріє бачити Україну країною добрих людей. У Травневе запрошують художників, скульпторів, митців і просто творців прекрасного, щоб разом втілювати свої  мрії та мрії полеглих героїв.

Трохи передісторії

Планується, що резиденція стане культурним і освітнім центром для молоді з України і всього світу. Тут проходитимуть творчі курси, воркшопи, мистецькі акції.  Перша програма мистецької резиденції розпочнеться 2 червня, в день народження Назара. Місцем її проведення стане старий радянський магазин села. Будівля крамниці була збудована у 1990-х роках. Призначалася вона для задоволення продовольчих потреб сільських жителів. Тривалий час місцевий “склеп” пустував, оскільки за призначенням його не використовували. Кілька років поспіль у цій будівлі місцева греко-католицька громада відправляла богослужіння, бо не було храму. Минулого року громада перейшла у новозбудовану церкву, а споруда знову залишилася пустувати. Цьогоріч, 8 травня, місцеве сільськогосподарське підприємство передало будівлю на договірних умовах громадським організаціям.

Куратори резиденції мріють, що  разом із митцями-учасниками, благодійниками перетворять рідне село Назара Войтовича на комфортне місце для реалізації культурних проектів. У Травневому працюватимуть майстерні для митців, а також лекторій, бібліотека, відбудеться серія виставок. Навчальні програми та майстерні будуть і у період між резиденціями.

А тим часом у стінах майбутньої резиденції…

Узагалі, відвідуючи Травневе, пронизуєшся красою його краєвидів, розумієш, що батьківщина Героїв просто-таки не може бути іншою.

– Дуже приємно зустрічати людей, які люблять свою роботу та дбають про розвиток громади, з котрою працюють. Насправді, спершу було дуже непросто: кілька місяців бюрократичної тяганини, пошкодження нервових клітин та чимала витрата коштів для власника будівлі. Але це вже позаду і зараз ми впевнено взяли курс на стрімкий розвиток. Допомагає і родина Назара: хресний батько подарував будівельні блоки для облаштування кімнат для резидентів. Брати Назарчика допомагають також у ремонті. Аби завершити роботу, нам ще потрібно багато і матеріалів, і сил, – розповідає про створення резиденції Людмила Ничай.

Приєднуватися до спільної праці закликає місцеву громаду пан Юрій Войтович, батько Назара. Долучаються й місцеві чоловіки, які мають хист до будівництва та котрі вже встигли прокласти рів для водопостачання та водовідведення. Зняли старі труби та плитку, подекуди – штукатурку, аби додати затишку фактурою.

Вже є спеціальний гість програми – Ліланд Беті, американський скульптор, який оселився у Тернополі. З його допомогою у Травневому будуть організовані розмовні класи для дітей. Навчання запустять із червня.

Найкращий пам’ятник для полеглих – це втілення їхніх мрій, кажуть організатори резиденції. Тож цього тижня в Травневому чекають молодих творців, які працюють як у класичних (живопис, графіка, скульптура), так і сучасних (цифрові медіа, фото, відео, інсталяція) жанрах. До того ж, паралельно з роботою митців, буде реалізовуватися освітньо-мистецька програма, до якої, як волонтер, може долучитися кожен, хто має чим поділитися під час майстер-класів для дітей, лекцій і різноманітних обговорень.

– Ми максимально відкриті, аби об’єднати якнайбільше людей довкола гідної справи, – каже пані Людмила. – Бо разом ми сильні, як на Майдані. З того часу змінився лише курс долара, а цінності вічні.

Софія ПАСІЧНИК.