Відповідно до ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Згідно з ст. 796 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони визначають розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 ЦКУ).
При здійсненні юридичними особами підприємницької діяльності шляхом передачі в оренду будівель (споруд, їх частин), в статутах таких осіб зазначається, що це є одним з видів або єдиним видом їх діяльності. Тобто саме будівлі (споруди, їх частини) використовуються для здійснення підприємницької діяльності.
Враховуючи вищенаведене, земельні ділянки, на яких розташовані передані в оренду будівлі (споруди, їх частини), не використовуються для здійснення підприємницької діяльності і при укладенні договорів оренди повинна чітко зазначатись плата за користування земельними ділянками.
Отже, юридичні особи – платники єдиного податку, що є власниками земельних ділянок або постійні землекористувачі, за земельні ділянки під будівлями (їх частинами), переданими іншим суб’єктам господарювання, з урахуванням прибудинкової території, повинні сплачувати земельний податок на загальних умовах незалежно від виду діяльності, у тому числі якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності. При передачі в оренду частини будівлі земельний податок обчислюється пропорційно площі, яку передано у оренду.
Відділ комунікацій Головного управління ДФС у Тернопільській області.
