У сьомий місяць російсько-української війни в тернопільському театрі поставили «Голгофу». Це вистава про унікального українця нагадує: в нас є сила й потенціал, щоб пройти крізь темряву до світла.
Він знаний в усьому світі, а на батьківщині його біографія досі маловідома. Патріарх Української греко-католицької церкви Йосиф Сліпий 18 років був політв’язнем у радянських таборах. Дослідники патріарха кажуть, це була людина непохитної віри й твердої волі. Він вийшов з ув’язнення в 70 років і решту життя провів за кордоном, де віддано служив Україні.
Ніхто не сподівався, що вимучений таборами старший чоловік проживе понад 20 років і розгорне активну діяльність у Римі. Натомість він зумів збудувати Український католицький університет, собор Святої Софії, заснувати видавничу справу та об’єднати українців в усьому світі.
Йосиф Сліпий родом із села Заздрість на Тернопільщині. У Тернопільському академічному обласному драматичному театрі, де взялись за постановку, кажуть: про патріарха можна знімати захопливе кіно і дивно, що цього досі не зробили. Водночас, це і перша масштабна театральна вистава про цього велетня духу.
Жанр спектаклю – містерія непокори. Виставу написав і поставив режисер театру, народний артист України Олег Мосійчук. Для її створення використав матеріали судових справ патріарха, його мемуари, спогади сучасників.
– Ця жахлива система сьогодні знов прийшла, – розповідає Олег Мосійчук. – У прошарку суспільства це була така машина, яка ламала все. Про Йосифа Сліпого я перечитав дуже багато матеріалів. У немолодому віці потрапити в табори, пересилки і витримати всі ці знущання… Це був направду духовний провідник. Якби у нас народжувалися раз в десятиліття такі люди, ми б уже сьогодні мали зовсім іншу країну.
Постать Йосифа Сліпого надихає і може допомогти нам усім вистояти у час війни, розповідає виконавець ролі патріарха, заслужений артист України Олександр Папуша.
– Діалоги вистави, сцени допиту максимально наближені до тих, які відбувалися, часто це все зі слів самого патріарха, – каже актор. – Для мене велика честь грати цю роль, грати цього чоловіка. Є історія про те, що в камері з ним були і зеки, кримінальні злочинці, які йому плювали в спину. І він ніколи цього не витирав. В нього вся спина була обпльована, та він далі вів проповіді в камері, підтримував інших засуджених. Це були такі ж «політічєскіє». Його слухали і дуже поважали.
Під час роботи над виставою театрали співпрацювали із духовенством. До постановки долучилася тернопільська фундація «Справа Патріарха Йосифа».
– Велика дяка Богові та всім артистам, театру за те, що зробили цю виставу, – каже голова фундації Анна Зварич. – Ім’я Йосифа Сліпого – це ім’я нескореного українського народу. Я очікую на те, що заклади освіти, всі тернополяни захочуть прийти, щоб подивитися цю виставу.
Коли Україна буде могутньою державою, прохав перенести його прах до Києва
Йосиф Сліпий народився у 1892 році. Митрополит Андрей Шептицький з-поміж кількох єпископів обрав саме його своїм наступником. 1945 року Йосиф Сліпий був вперше ув’язнений радянською владою і засуджений на 8 років важких робіт. Під тиском репресій УГКЦ пішла у підпілля. А сам патріарх ще кілька разів засуджувався і провів загалом 18 років заслання у таборах Мордовії і Сибіру. Він був звільнений у січні 1963 року. У Москві главі УГКЦ видали дипломатичний паспорт, але він не мав права повернутись у Львів. Хоча цього найбільше прагнув. Оселився у Ватикані. Здійснив низку подорожей по країнах Європи, Америки, Азії і Австралії, зміцнюючи зв’язки в діаспорі.
Життя патріарха знане нами відсотків на десять, решту належить відкривати, вважає єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ Теодор Мартинюк.
– Це був пророк українського народу, який, дивлячись уперед, працював на майбутнє. Він друкував дуже багато літератури українською мовою в Римі. Всі його питали: «Ваше блаженство, це трата паперу, тисячні тиражі української літератури, хто це буде читати?» А Йосиф Сліпий відповідав: «Прийде час, і це все поїде в Україну», – каже священник.
Патріарх і сам мріяв бути в Україні. Так і не прийняв італійського громадянства, а регулярно ходив у радянське посольство і подовжував свій паспорт, бо сподівався, що повернеться на батьківщину. Помер у 1984 році.
– У своєму заповіті він написав, що бажає спочатку бути похороненим у Римі, бо в часи Союзу не міг повернутися на батьківщину навіть мертвим. А коли Україна стане незалежною, заповів перенести його прах до Львова. Там він і перепохований 27–29 серпня 1992 року у крипті собору св.Юра. Але це ще не все. Коли Україна буде сильною, могутньою і справжньою українською державою, патріарх прохав перенести його прах до собору святої Софії у Києві. Я переконаний, це станеться після перемоги, – зазначає о. Теодор Мартинюк.
Прем’єра – 18 вересня
Прем’єра вистави про Йосифа Сліпого в тернопільському драмтеатрі відбудеться 18 вересня. Священничий одяг, церковні речі – усе у виставі справжнє. Сценографію та костюми для вистави підготував заслужений художник України Григорій Лоїк, музичне вирішення – Олега Мосійчука, Сергія Чикалова, за пластику відповідає Дмитро Татарінов.
– Я гадаю, люди прийдуть, подивляться і для себе якісь цінні відчуття винесуть з театру. І піднімуть очі туди, до небес, до Всевишнього, і цей світ стане кращим, добрішим, світлішим, чистішим, – каже Олег Мосійчук.
Антоніна КОЛЯДА.
