Тут борються не лише за життя діток, а й за його якість. Бо дуже важливо, щоб батьки забрали маля додому здоровим.
«Наше відділення універсальне»
Неонатальний центр дитячого обласного шпиталю об’єднує три відділення: інтенсивної терапії новонароджених, педіатричне відділення для недоношених дітей і відділення патології новонароджених. Пригадую уже далекий 1997 рік, коли центр відкрили. Це був справжній порятунок для немовлят, особливо тих, які поспішили з’явитися на світ.
Власне, так можна сказати і тепер. У день, коли я завітала сюди, у відділенні інтенсивної терапії новонароджених медики надавали допомогу семи крихітним діткам. До речі, у центрі впроваджено розвитковий догляд. Тож у відділенні інтенсивної терапії батьки можуть бути біля своїх малят годинами, контактувати з ними, можуть взяти за ручку, погодувати через зонд, відчути свою кровинку. Як зазначають медики, це дуже важливий психологічний аспект. Хворим дітям, особливо таким мацьопочкам, потрібні і лікарі, і батьки.
– Я називаю наше відділення універсальним, – каже завідувачка Людмила Іванівна Лугова. – Ми надаємо допомогу глибоко недоношеним дітям, які потребують виходжування. Немовлятам з вродженою патологією. До нас привозять діток з пологових відділень області та перинатальних центрів. Коли необхідно, неонатологічна бригада забирає і з дому. Малята важкі, з хірургічною патологією, вродженими вадами серця, дихальними розладами, пневмонією, такі діти часто потребують довготривалої штучної вентиляції легень. У відділенні ми всі є або неонатологами, або дитячими анестезіологами, тобто в нас є і спостереження, і лікування. Маємо сучасну апаратуру, забезпечуємо також комп’ютерну томографію та МРТ всім новонародженим діткам. Є малята, які потребують хірургічних втручань, ми готуємо їх до операцій у нашій лікарні або відправляємо у відповідні клініки до столиці.
У відділенні борються за життя також дітки після перенесених асфіксій з важкими формами ураження нервової системи, малята з внутріутробними інфекціями…
Усіх їх рятує високий професіоналізм персоналу, адже тут час іде на хвилини. У руках медиків доля малесеньких діток, коли на роздуми часу нема, а треба визначитися: це дихальна проблема, хірургічна чи серцева? Від цього рішення залежить порятунок життя маляти і його подальша доля.
А я пригадую, коли не так давно писала про відділення інтенсивної терапії у газеті й на сайті «Нашого ДНЯ», кілька тисяч читачів надіслали вдячні відгуки на адресу Людмили Лугової, лікарів, медсестричок, молодшого персоналу, усіх, хто рятував їхніх діток.
Важливі не лише грами, а й здоров’я дитини
Тоненька ниточка любові, віри і надії в неонатальному центрі тісно поєднує медиків, батьків і малят, які прийшли, на жаль, з проблемами у цей світ. Тому завдання якраз у тому, аби, наприклад, передчасно народжена дитина не просто набрала необхідні грами, якими теж тут дуже тішаться, але й була здоровою. Адже всі органи «ранніх пташок» не готові до існування поза організмом матері. Аби такі немовлята вижили і стали здоровими, необхідне правильне вчасне лікування, догляд, спеціальне обладнання, професійність персоналу.
– Перевага у тому, що, на відміну від відділень перинатальних центрів, ми перебуваємо в складі багатопрофільної лікарні, де є всі дитячі спеціалісти, – каже завідувачка педіатричного відділення недоношених новонароджених Тетяна Володимирівна Бліхар. – За потреби вони оперативно нададуть кваліфіковану консультацію чи медичну допомогу. Здійснять оперативні втручання. Або ж приймуть рішення про відправлення дитинки у відповідні київські клініки для подальшого лікування. Адже що раніше немовля з’явилося на світ, то більша ймовірність розвитку різних ускладнень. Часто є ураження нервової системи, патологія легенів, вроджені пневмонії, внутрішньоутробні інфекції, анемії…
Багато недоношених дітей мають ретинопатії – ураження сітчастої оболонки очей. Ми одразу також виявляємо ортопедичні проблеми, вроджені вади серця. У перший же день поступлення до нас робимо УЗД внутрішніх органів та головного мозку, МРТ, проводимо генетичні та різноманітні лабораторні обстеження. Головне також для нас – налагодити функцію дихання у дитини, адже зазвичай немовлята поступають у відділення після перебування на апараті штучної вентиляції легень.
На базі центру також цілодобово працюють виїзні неонатологічні та педіатрична бригади, адже нерідко доводиться транспортувати малят до обласної дитячої лікарні з районів чи до Києва. Реанімобілі повністю оснащені необхідним обладнанням, є апарат для штучної вентиляції легень, кювез, навіть підігрівачі для інфузійних розчинів. Створені всі умови для медичного персоналу, щоб надати маленькій дитині необхідну допомогу, особливо в дорозі.
До речі, минулого року неонатологічна бригада 140 разів виїжджала на виклики до маленьких пацієнтів. Найчастіше в обласний перинатальний центр «Мати і дитина», у Заліщицьку, Чортківську районні лікарні. 14 немовлят транспортували до Києва.
Торт для медиків
А взагалі, тут люблять добрі історії. Адже за час існування неонатального центру врятували тисячі маленьких життів. Найменша дівчинка, яку виходили у педіатричному відділенні недоношених новонароджених, важила 590 грамів. Не раз навідувалася вона потім до своїх рятівників, до тих, хто своєю любов’ю і безмежною турботою подарував їй цей чудовий світ. Бо виходжування, лікування «ранніх пташок» дороговартісне і тривале, потребує багато сил та енергії від людей, які тут працюють.
А ще тут згадують особливий випадок, хоч і вже трохи віддаленого 2007 року. Коли у неділю побачили під вікнами неонатального центру жінку. Запитали – чи когось чекає?
– Я вчителька з Бережан. Мій онук був першим пацієнтом у реанімації у 1997 році. У районі сказали, що дитина жити не буде. А внукові вже десять років, гарно вчиться, здоровий, – почули від жінки, яка у знак вдячності до «ювілею» спекла для медиків торт.
Хоча, на жаль, бувають і сумні історії. Хтось лякається хвороби своєї дитинки, хтось довгого виходжування крихітки, того, що в лікарні доведеться провести з малям два-три місяці. І вибирає легше життя. Ще для когось це була небажана вагітність. А зовсім недавно донечки зреклася мама-наркоманка. На щастя, за нею приїхала бабуся. Дівчинку вдома вже чекають дві сестрички, теж залишені мамою…
«Ранні пташенята» тим часом, як зауважує Тетяна Бліхар, якраз дуже потребують ласки і тепла. Маминої любові, татової підтримки. І тоді з допомогою медиків та Божою ласкою виросте син-богатир чи красуня-донечка.
Зіна КУШНІРУК.
