Відповідно до ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Про це повідомили у відділі організації роботи Головного управління ДФС у Тернопільській області.
Особливості справляння земельного податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV ПКУ (п. 269.2 ст. 269 ПКУ).
Зокрема, юридичні особи – платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Якщо під час здійснення юридичною особою господарської діяльності земельні ділянки використовувалися для провадження такої діяльності, і юридична особа звільнялася від сплати земельного податку за ці земельні ділянки відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, то у разі тимчасового припинення господарської діяльності на юридичну особу також розповсюджується норма п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ.
Отже єдиною умовою звільнення юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи від сплати земельного податку є не результати фінансово-господарської діяльності, а безпосереднє використання земельних ділянок для здійснення цієї діяльності.
Враховуючи зазначене, юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи – власники земельних ділянок не є платниками земельного податку у разі тимчасового припинення господарської діяльності, якщо під час здійснення діяльності земельні ділянки платником використовувалися.
