«Воскрес Христос! Воскресне Україна!», – виставка із такою назвою триває у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. Експозиція – з фондів музею.
Неможливо уявити це свято без писанок, які зачаровують око неповторними орнаментами та розмаїттям кольорів. В експозиції представлено близько 80 писанок, дряпанок, крашанок на курячих та гусячих яйцях. Цікавими та неймовірними є писанки з трипільськими орнаментами, які подарували співробітники з Борщівського краєзнавчого музею на 100-річчя створення нашого закладу. Серед експонатів є і авторські роботи: подружжя Лесі та Юрія Цікало (Тернопіль), Марії Гарап’юк (Бережани), Степана Сембрата (Бучач) та В.Р. Новицького (Тернопіль).
Історія писанок, як символу весняного відродження природи, сягає у далеке минуле. Перетворити звичайне куряче яйце на чарівну писанку уміла кожна жінка. Берегиня домашнього вогнища повинна була з року в рік «оновлювати світ». У давнину для цього ритуалу, окрім яєць, потрібні були: непочата вода (господиня брала опівночі із трьох джерел), непочатий вогонь (його добував господар сім’ї), нові горщики і полотняна серветка, бджолиний віск, свічка, фарби (їх виготовляли з пелюстків квітів, кори, коріння, листя дерев). Орнамент майстрині не вигадували, а списували з давніх писанок, які створювали бабусі-прабабусі.
Кожна писанка – це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода із рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле – усе це вималюване у певному порядку для того, аби підтримати лад та рівновагу у нашому світі. У народі кажуть: «Світ існує доти, поки люди писатимуть писанки!».
Окреме місце на виставці займають керамічні вироби, майстрів із Тернопільщини – Василя Бардачевського та Андрія Зюбровського. Серед яких: тарілки, глечики, посуд та «бабники» – глиняна форма для випікання тіста. Зазвичай вони є циліндричної форми іноді зверху розширені, часом мали одну ручку, щоб зручніше було діставати із печі. Також експонуються вироби з вертикальними вдавленими жолобками – «бабники із пальчиками» та хвилястими вінцями.
Окрасою виставки є великодні рушники. Вони представлені із Тернопільського (Підволочищина) та Чортківського (Теребовлянщина, Гусятинщина) районів. З давніх-давен рушник вважався одним з етнічних символів української землі. Йому надавалося не лише традиційно-побутове значення – він відігравав також важливу роль у християнстві. Існує думка, що хліб, як символ Бога, потребував шанобливого ставлення, тому вишитими рушниками вкривали паски, які несли на освячення до церкви. Великодні рушники готувалися спеціально до цього свята; робота починалася із молитви і відповідного настрою. Матеріали відбиралися найкращі: вибілене полотно, шовкові або бавовняні нитки, голки, що береглися, як зіниця ока.
Серед орнаментів домінували вишиті символи, що передавали радість свята Воскресіння. Паска – родючість, хрест – символ Творця, писанки або крашанки – вічне життя й зародження нового. Рисочки символізували землю, вербові гілочки – безсмертя, квіти – радість, а свічка – божественне світло. Обов’язково вишивали буквосполучення «ХВ» або повноцінне: «Христос Воскрес». Слід зазначити, що сам орнамент не розташовували по центру, адже вважається, що це місце Бога та він не міг займати більше чверті полотна. Колір підібраних ниток також мав значення й передавав потужну енергетику. Здавна домінували два кольори: червоний – символ життя і чорний – потойбічного світу. Сьогодні, щоб придати святковості додають яскраві кольори: білий – символ невинності, жовтий – радості, зелений – життєдайності, фіолетовий – єднання і гармонії. Золотий символізує небесний вогонь, а синій – душевний спокій та очищення.
Воскресіння Христове – це перехід від смерті до життя, звільнення нас від тягаря гріхів, це – перехід людини з рабства гріха й зла до віри, любові та добра.
У ці святкові дні Воскресіння Христового запрошуємо до перегляду виставки.
Оксана ГУЛИК, завідувачка відділу науково-просвітницької роботи ТОКМ.
