Наша країна зобов’язалася перед Міжнародним валютним фондом посилити вимоги до режиму спрощеного оподаткування, йдеться в меморандумі України та МВФ. «Ми значно посилимо вимоги до режиму спрощеного оподаткування, який створює істотну прогалину в нашій системі оподаткування, з 1 січня 2018 року», – гласить документ, розміщений на сайті Мінфіну.
– Чи означає це на практиці, що «спрощенців» будуть більше перевіряти і штрафувати? – на це запитання «Нашого ДНЯ» відповідає в.о. завідувача кафедри податків та фіскальної політики факультету фінансів Тернопільського національного економічного університету, кандидат економічних наук, доцент Анатолій Ігорович ЛУЦИК.– На практиці це може означати перегляд правових норм щодо права застосування спрощеної системи оподаткування. Проблемою спрощеної системи оподаткування є те, що нею займаються не лише фізичні особи, які справді відносяться до найдрібнішого бізнесу. З моменту прийняття у 1998 році Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування» вона також стала способом легальної несплати податків чи їх суттєвого зменшення шляхом подрібнення звичайних підприємств та суб’єктів бізнесу. Як наслідок, вже майже 20 років спрощена система оподаткування знижує надходження бюджетних ресурсів. Щодо звичайних громадян-підприємців, то і в багатьох зарубіжних країнах існує практика податкового стимулювання дрібного підприємництва. Тому, ймовірно, навіть при впровадженні законодавчих змін держава все-таки збереже норми податкового стимулювання бізнесу для звичайних громадян.
– Ймовірно, що такий вплив буде. Посилення вимог законодавства звужує можливість використання його норм. Але таке скорочення має відбуватись за рахунок позбавлення права оподатковуватись за спрощеною системою оподаткування тих суб’єктів, які за обсягами діяльності та реальною кількістю працюючих відносяться, швидше, до середнього, а не дрібного бізнесу. У практиці розвинутих країн тягар економічного розвитку (у тому числі і податковий) лежить на великому бізнесі. Тому зміни вимог до спрощеної системи оподаткування повинні мати на меті формування крупного національного капіталу, одночасно зі збереженням стимулів для підприємницької діяльності звичайними громадянами.
– У податковому законодавстві України зараз присутня велика кількість податкових пільг і спрощена система оподаткування є яскравим прикладом цього. Будь-яка пільга – це право на привілеї для одного платника і одночасно позбавлення такого права іншого. Досить часто в Україні правом податкових пільг користуються ті платники, які за соціально-економічним статусом не заслуговують на це. Ми повинні розуміти, що у розвинутих країнах існує жорстка відповідальність за порушення податкового законодавства, у тому числі й щодо неправомірного використання податкових пільг. Таким шляхом має йти і наша країна. На сьогодні не йдеться про введення додаткових пільг, а про збереження існуючих та їх певну оптимізацію, згідно із згаданим Меморандумом. Українське податкове законодавство має достатньо пільг для дрібного підприємництва, і їх збільшення спотворюватиме та погіршуватиме соціальне й економічне становище в країні. У цьому аспекті хотілося б підсумувати, що держава, як найбільший суб’єкт впливу на економіку, повинна ефективно використовувати зібрані податки, не витрачаючи їх лише на державне управління і соціальні цілі.
Пріоритетом має бути скорочення витрат на державне управління та запровадження масштабних економічних проектів, які б створювали нові робочі місця, доходи і прибутки. При цьому держава має гарантувати фінансування соціальних стандартів, адже те важке економічне і соціальне становище, яке склалось в нашій країні, все більше розділяє Україну на багатих і бідних, віддаляючи таким чином за соціальними ознаками від будь-якої розвинутої країни Європи чи світу.
