Людей намагаються «втихомирити» субсидіями та залякати колекторами

Людей намагаються «втихомирити» субсидіями та залякати колекторами

Стрімке підвищення тарифів вже ланцюговою реакцією викликало підвищення рівня заборгованостей за «комуналку». За даними Держстату, за п’ять місяців цього року борги за ЖКП сягнули майже 13 млрд грн, і в деяких регіонах жителі осилюють оплатити лише 50 % від нарахованої суми в платіжці. Причому, це ще навіть не початок опалювального сезону і саме на жовтень  експерти прогнозують патову ситуацію та розгортання справжньої кризи неплатежів.

У владі готуються до такого перебігу подій своїми методами – зокрема, на початку липня президент таки підписав закон про приватних виконавців судових рішень. Як стверджує керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб, у владі обрали тактику «батога і пряника», коли, з одного боку, людей намагаються «втихомирити» субсидіями, а з другого – залякати колекторами, які чинитимуть тиск на людину, аби та оплатила свій «комунальний» борг. Усе це робиться для того, щоб не допустити соціальні бунти та гарантувати повну оплату за грабіжницькими тарифами.

«Це все гра в психологію «подавлення». Людей хочуть змусити мовчки погодитися з теперішніми тарифами та беззастережно платити, незважаючи на те, що тарифи завищені вдвічі. Проте не можна не розуміти, що люди так просто нікому не віддадуть своє житло. І якщо навіть до найбільш терплячої та покірної людини постійно застосовувати жорсткі міри, рано чи пізно вона почне опиратися та оборонятися. Тому найрозумніше, що може зробити влада сьогодні,  – якомога швидше накласти мораторій на ті норми, які дозволяють забирати у людей їхнє житло. Інакше вони викличуть на себе такий соціальний бунт, погасити який буде дуже складно», – вважає Гольдарб.

Тому «Публічний аудит» вирішив пояснити базові юридичні механізми, які допоможуть вберегти житло від колекторського посягання та позбутися страху опинитися за несплату «комуналки» на вулиці. Крім того, наводимо декілька порад, як захищатися від приватних виконавців, якщо ті чинитимуть системний тиск, спробують «вломитися» в помешкання або забрати житло будь-яким іншим «неординарним» способом.

Так, виконавча служба не має права зазіхати на житло людини, якщо сума боргу становить менше 14 500 грн (ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження»). Крім того, ця сума в будь-якому випадку має бути співмірною з вартістю житла: грубо кажучи, якщо споживач заборгував 20 тисяч гривень, виконавець для початку має запропонувати людині розрахуватися коштами або рухомим майном і лише в останню чергу – за рахунок стягнення житла.

Крім того, якщо особа має чималу суму боргу, але повністю визнає його і готова поступово погашати, достатньо звернутися з відповідною заявою до постачальника послуг. Це стане підставою для укладення договору про щомісячне рівномірне погашення заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за ЖКП (передбачено ЗУ «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»). Треба сказати, що постачальники послуг зацікавлені в такій реструктуризації, а тому, як правило, радо йдуть боржникові назустріч у такій ініціативі.

Ще один важливий нюанс, про який не слід забувати: комунальники мають право просити суд винести ухвалу про арешт майна неплатника – і рухомого, і нерухомого (ст. 151–153 ЦПК України), але це жодним чином не означає, що боржник автоматично позбавляється свого права власності. Більше того, якщо позивач-постачальник послуг подає відповідне клопотання, боржник-відповідач може одразу ж заперечувати проти його задоволення, посилаючись, наприклад, на неспівмірність суми із такими мірами.

Потрібно також пам’ятати про таке поняття, як позовна давність. Адже, якщо постачальник послуг звернувся до суду і просить в нього стягнути з людини заборгованість, як приклад, за п’ять років, така вимога є апріорі безпідставною. Тому потрібно уважно ознайомлюватися з судовим наказом,  – якщо в ньому нараховано борг більше, ніж за 3 роки, або пеню більш ніж за 1 рік, боржник може спокійно вимагати скасування такого наказу (ст. 257, 258 Цивільного кодексу України).

«Тому порада №1 – не потрібно боятися відстоювати свої права в суді. Людям нічого не залишається, як відмовлятися платити за грабіжницькими тарифами, поки влада не ухвалить справді економічно обґрунтовані ціни на комунальні послуги, – це своєрідний протест проти несправедливої тарифної політики влади. Проте не платити потрібно грамотно, аби правильно мінімізувати можливі негативні наслідки», – переконаний Максим Гольдарб.

Друга рекомендація спеціаліста – це при зіткненні з ситуацією, коли колектори спробують чинити тиск чи насильство по відношенню до людини, оборонятися. Самій або звертатися по допомогу до поліцейських. «Окрім того, що вони потім зможуть проходити у справі як свідки, поліцейські часто мають при собі мініатюрні камери, на які фіксують ситуацію злочину, – їхні записи потім стануть у нагоді при судовому розгляді», – звертає увагу юрист.

Насамперед потрібно розуміти, що є державні виконавці, а є приватні, яких у народі називають колекторами. Перші від імені держави втілюють у життя рішення суду; другі – є, як правило, власниками боргів, які спочатку викуповують у третіх осіб, а потім займаються «вибиванням» цих боргів, деколи навіть без рішення суду. У цьому й полягає принципова різниця.

«Алей ті, й інші повинні поводитися виключно в рамках закону: виконавці не мають права створювати загрозу для здоров’я чи життя людини. Будь-які їхні дії можуть бути оскаржені в суді відповідно до законодавства про виконавче провадження. Головне, у чому має бути впевнена людина, – її житло за Конституцією є недоторканим, і проникнення до нього можливе виключно за рішенням суду», – акцентує керівник «Публічного аудиту».

Рішення суду не видається на руки колекторській компанії з дозволом безперешкодно заходити в квартиру людини. До прикладу, суд виносить рішення про примусове проникнення до житла для проведення оперативно-розшукових заходів, але видається воно виключно оперативним службам (Службі безпеки, поліції); або рішення для проведення операцій із обшуку, огляду житла, але такий дозвіл отримують тільки слідчі служби. Тобто, колекторська служба не може отримати дозвіл на те, щоб «вломитися» в помешкання особи та щось від неї вимагати.

Разом з тим є інший момент – цивільний спір, під час розгляду якого суд може вирішити, що спірний об’єкт (наприклад, житло) переходить у власність кредитора або колекторської компанії. Це вже протилежна ситуація –як тільки відповідне рішення суду набуде законної сили, колектор зможе заходити в квартиру як у свою власність.

«На сьогодні перед владою стоїть одне ключове завдання – змусити людей через страх з останніх сил платити за злодійськими комунальними тарифами. Люди повинні розуміти це, адекватно оцінювати ситуацію, не вестися на залякування та робити все, щоб відстояти свої права. Це можливо та цілком реально – головне, протистояти тому тарифному грабежу, який організувала влада», – резюмує Гольдарб.


 




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *