Михайло Апостол: «Не хочу, щоб Україна йшла туди, звідки інші країни уже повертаються»

Михайло Апостол: «Не хочу, щоб Україна йшла туди, звідки інші країни уже повертаються»

Наш сьогоднішній діалог з народним депутатом Верховної Ради минулого скликання, радником міністра МВС,  меценатом та благодійником всеукраїнського рівня – про безцінне національне багатство – землю. І, хоч редакційні запитання з цього приводу були непростими та, навіть більше, містили елементи провокативності, у своїх відповідях

Михайло Апостол був максимально відвертим та конкретним.

А ще – щирим, переконаним і переконливим.

– Відміна спецрежиму оподаткування для агросектору – це велика проблема, адже зміни у Податковому кодексі, які набули чинності вже з 1 січня цього року, перш за все вдарять по малих та середніх виробниках. Який вихід з цієї фінансової пастки?

– Звичайно, найкраще – не платити податків зовсім, забувши про 14 мільйонів пенсіонерів, лікарів, вчителів, армію та інших бюджетників. А ще для когось ліпше – купувати вілли, літаки, яхти, відпочивати на найдорожчих курортах і тому подібне Але в дійсності так не буває.

Питання відміни преференцій для агробізнесу надзвичайно болюче, тож потрібно дати на нього розширену відповідь – без популізму і політичного підгрунтя. Я завжди наголошував, що агрохолдинги, як і війна та корупція,   –  одна з найбільших бід в Україні, що це – викривлена система господарювання, яка призвела до безробіття селян, змушуючи їх виїжджати на заробітки закордон, знищила тваринництво, овочівництво, садівництво, переробну галузь, соціальну сферу сіл. Ці акули доводять до зникнення цілі села, мінімізують податки, використовують величезну кількість землі (державні, землі запасу і резерву, не витребувані та нічийні паї) і зовсім не платять за них орендну плату. Відтак, вважаю, що режим оподаткування для агрохолдингів  мав бути змінений у більший бік, а саме так вчинила Верховна Рада. Натомість, розрахунки показують, що для малих і середніх сільгоспвиробників оподаткування може зрости в середньому від 350 до 500 гривень за 1 гектар.  Це – один центнер пшениці. Тож, багато це, чи мало, якщо у більшості нормальних господарств середня врожайність сягає від 45 до 60 центнерів зерна з гектара? Переконаний, що найкращою формою оподаткування міг би стати акумульований податок за 1 гектар, пропорційно розподілений по місяцях протягом всього року. Така формула сприяла б забезпеченню прозорості оподаткування, не потрібно було б утримувати цілу армію ревізорів та інших перевіряючих і забути про корупцію в цьому напрямку.

Чи можливо це зробити? Звичайно. Потрібне лише бажання та політична воля.

– В Україні проходить процес децентралізації влади. Відповідно, має відбутися і передача земель державної власності у комунальну. Яким чином потрібно вирішувати ці питання, щоб її власниками стали дійсно територіальні громади, а не латифундисти при владі чи місцеві олігархи?

– Я уже неодноразово писав, що після того, як громади, причому – у будь-якій області України, зроблять повну, справжню, об’єктивну інвентаризацію, так би мовити, своїх земель, то будуть приємно вражені. Виявиться, що ці землі були передані в оренду на 49 років людям, яких ніхто і ніколи не бачив не лише у тому чи іншому селі, а й в районі чи в області. Уже майже 10 років усіма землями за межами населених пунктів розпоряджалися, а вірніше -дерибанили на власний розсуд, спочатку райдержадміністрації, а після них – Держземагенства. Про ці корупційні дії вже можна написати цілі книги.

Минулого місяця Верховна рада прийняла Закон про передачу цих земель у розпорядження громад. Право оренди  на них  потрібно продавати на відкритих прозорих аукціонах. Хто більше заплатить громаді, той і буде користуватися її землями. Іншого шляху немає. Щоправда, у законі ще залишили корупційну нішу. Маю на увазі –  «безоплатне» надання у приватну власність по 2 гектари для особистих селянських господарств (ОСГ). Це ті ділянки, які можна купувати і продавати. Тож, якщо ми справді  хочемо запобігти подальшим маніпуляціям з нашим найбільшим національним багатством, треба удосконалювати законодавство.

–  Як відомо, зараз в Україні діє мораторій на продаж земель, однак, ніхто навіть не приховує, що паралельно формують ринок землі і вже навіть встановлено приблизну вартість одного її гектара – 1000 доларів. Як на вашу думку, скільки звичайних аграріїв матимуть можливість заплатити таку ціну, при тому, що створення жодних іпотечних програм держава навіть не передбачає?

– Не хочу, щоб Україна йшла туди, звідки інші  країни уже повертаються. У першу чергу потрібно чітко усвідомити, що це не просто продаж земель, це –  продаж території. Після того, як, не дай Боже,  буде відмінено мораторій, на продаж автоматично виставлять не просто 40 мільйонів гектарів землі,  а 60 відсотків території України. ЗЕМЛЯ НЕ Є ТОВАРОМ, А ЗАСОБОМ ВИРОБНИЦТВА і належить не тільки нинішньому, а й прийдешнім поколінням. Земля повинна бути в оренді – безстроково, як в Китаї, чи – на певний термін, як у більшості розвинених країн. Та й сільгосппродукція чи продукти харчування з орендованої землі набагато дешевші, ніж з приватної. Адже власник купленої землі закладає у собівартість продукції ще й витрати на її придбання. Хто ж відповість перед народом за свої дії тоді, коли всі продукти харчування зростуть на 15-20 відсотків? Тільки продаж права оренди на відкритих, прозорих аукціонах, як це відбувалося під час пілотних проектів ДЕРЖГЕОКАДАСТРу в декількох областях, показали, що вартість оренди зросла в 3-4 рази. А це – наш надзвичайно великий потенціал та резерв.

За великим рахунком, озвучувані нині сценарії приватизації української землі, як і злочинної приватизації національної промислової галузі, схожі між собою, як дві краплі води.  Так звані «ефективні власники» на практиці виявилися не такими вже ефективними і розвалили все, що могли. Відтак, не можна допустити, щоб подібне повторилося. Приватизації землі нам не простять ні нині сущі українці, ні наші нащадки, заради яких ми живемо і працюємо. Пригадуєте, як свого часу Михайло Коцюбинський майстерно описав схожу ситуацію: «Пестила мрію про землю, а земля встала проти неї ворожа, жорстока, збунтувалася і втекла з рук».

– За розрахунками експертів, вартість цьогорічної весняної посівної кампанії буде на третину дорожчою, ніж у минулому році.  Насамперед, це пов’язано з девальвацією гривні та підвищенням вартості імпортних ресурсів, орендної плати та деякими іншими об’єктивними і суб’єктивними чинниками. Невже вирішення усіх цих фінансових проблем держава знову перекладе на плечі аграріїв і не підтримає їх?

– Аграріям ніколи не було легко, і, передусім, тому, що цей своєрідний «цех під відкритим небом» не застрахований  ні від посухи, граду, урагану, негоди під час збирання врожаю, ні від цін на продукцію … Не знаю, хто ці експерти, але скажу, що цьогорічна посівна не тільки не подорожчала, а, навпаки, стала дешевшою. Щоб не бути голослівним, назву кілька цифр з основних затратних складових посівної. Якщо торік аміачна селітра коштувала майже 12 тисяч гривень, або 500 доларів США, то цьогоріч її ціна складає 7800грн., або ж – 300 доларів. Дизельне пальне було 18 гривень за 1 літр, а сьогодні оптом коштує 15 грн., що на 18 % дешевше. Усі засоби захисту рослин подешевшали на 12-15%, на насіння кукурудзи ціна впала на 20-25%; а на насіння сої практично не змінилася. Щоправда, зросли ціни на імпортні запчастини і техніку, а також – податкове навантаження. Проте, як на мене, у загальному підсумку цьогорічна  посівна дешевша, ніж торішня. До речі, я єдиний вперше в Україні наводжу цифри та розвіюю міф про подорожчання весняно-польових робіт. Звичайно, якщо хтось минулого року давав на 1 гектар по 2 центнери мінеральних добрив, а зараз хоче всипати по чотири, то це – не подорожчання ресурсів, а додаткове вкладення оборотних коштів з метою отримати більшу віддачу.

Олег ГРУШКОВИК.

 

Несподівана пропозиція від Михайла Апостола

– Знаєте, я завжди охоче спілкуюся з усіма, кому небайдужа доля України. Аргументую свою позицію, переконую та пропоную шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми. Тому вважаю за доцільне, щоб до нашої розмови на шпальтах «Нашого ДНЯ» долучалося все більше ваших читачів та симпатиків видання. Я готовий так же відверто відповісти і на будь-які конструктивні питання людей, які в силу обставин нині опинилися не стільки в інформаційному вакуумі, скільки в інформаційному зомбуванні різними політиками та «експертами», котрі лише піаряться перед телекамерами чи в Інтернетпросторі.

Саме таку пропозицію редакції нашого тижневика озвучив Михайло Апостол. У свою чергу ми щиро вдячні співрозмовнику за ініціативу і всіляко підтримуємо її.

Тож, шановні наші читачі, якщо ви хочете почути позицію пана Михайла з того чи іншого питання, яке вас хвилює, звертайтеся у редакцію «Нашого ДНЯ» за адресою: м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 18, офіс 409, поштовий індекс 46400. Тел: (0352) 40-77-60, або пишіть на електронну скриньку: [email protected]

About The Author

Олег Грушковик

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"






Loading...



Схожі публікації

1 коментар

  1. Avatar
    RevaA

    Чи згодні ви з тим, що громадам краще знати, що необхідно їм для того, аби створити максимально сприятливі умови і для життя людей, і для розвитку бізнесу? Як не озираючись ні на #район, ні на #область зростити спроможні #громади та на яку підтримку й від кого у цьому процесі слід розраховувати кожній наступній новоствореній об’єднаній громаді (#ОТГ) далі http://www.minregion.gov.ua/press/news/hto-ne-boyitsya-trudnoshhiv-tomu-vsi-y-dopomagayut-lyudmila-damentsova-pro-ob-yednani-gromadi/

    Відповісти

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares