Анекдоти до теми
Підсумок четвертої сесії ВР: скандалів і бійок було удвічі більше, ніж ухвалених законів.
*****
Нардепи так рвонули на канікули, аж здалося: вони у них – точно останні…
Дорогі журналісти «Нашого ДНЯ»!
Читаю вашу газету майже від початку її виходу. А якщо бути точною, то з десятого номера. І чим далі, тим ріднішою вона стає і мені, і моєму маленькому внукові Степану. А особливо зятеві Сергію, бо добре пише «про спорт і життя», як він каже.
Я ж узялася за ручку після того, як прочитала в «НД», що наші народні депутати готові відмовитися від канікул – й працювати аж до вересня. Щоб прийняти всі необхідні закони. А це і оновлення складу ЦВК, і допомога родинам заручників, які мучаться у полоні бойовиків, і контроль держави над видобутком бурштину та повернення грошей, украдених Януковичем… Коротко кажучи, обіцяли трудитися без канікул і Гринів з Парубієм, і Береза та багато інших – щоб зробити все, чого не встигли упродовж сесії…
А як могли встигнути, скажіть, люди добрі? Коли у сесійній залі більшість народних обранців з’являлася від випадку до випадку, та й то на 2-3 години? Тим не менше, дуже хотілося вірити, що цього разу нардепи свою обіцянку виконають. Адже ситуація на Сході України вкрай напружена, обстріли практично не припиняються і хлопців наших гине чимраз більше… То про які канікули на Канарах або навіть у Карпатах зовсім не втомленим від роботи державним мужам може іти мова?
Але настала середина липня – і їх, «працелюбних», наче вітром здуло з Верховної Ради… На цілих 50 днів.
Де ж вони зараз, наші недоторканні слуги?
Невже на Донбас подалися – допомагати нашим бійцям відбивати атаки терористів?
Чи хліб допомагають селянам збирати в рідних округах, адже жнива у розпалі?
Про це на підсумковій прес-кон-ференції спікер Парубій скромно промовчав. Зате багато говорив про успіхи Верховної Ради. Запевнивши наостанок журналістів, що коли «буде активізація бойових дій на Сході й необхідні будуть рішення для стабілізації, ми швидко зберемося у сесійній залі. Депутати мобілізовані, всі перебувають у близькій віддаленості…» Мене, українського філолога з 30-річним стажем, два останніх слова спантеличили. Це як їх розуміти – як «мєста нє столь отдальонниє»? Правду кажучи, декому з депутатів вони давно світять… Але тільки світять, не більше. Оскільки втікають депутати від кари набагато швидше, ніж правоохоронці намагаються їх затримати…
Та й яких рішень щодо «стабілізації на Сході» можна чекати від цього парламенту, якщо навіть у сесійній залі стабілізацією не пахне? Б’ються, обзивають один одного, нікого, крім самих себе, не чують… То де вже їм своїх виборців почути? А тим паче, допомогти хоч комусь із них?
Нероби і прогульники. Інакше назвати депутатів нинішнього скликання язик не повертається. Ні, є серед цих чотирьох з половиною сотень парламентарів 6-7 десятків цілком нормальних людей. Але – не більше. Решта ж зациклені на власних бізнесових та інших інтересах. При цьому вони так ревно вдають великих патріотів України, день при дні ходять у вишиванках (певно, й уночі їх не знімають?) та ледве не щодня співають Державний гімн, що й самі, здається, повірили у свій щирий патріотизм. При цьому для України й українців майже нічого не роблять. Не звикли? Не хочуть? Не можуть?
По-перше, не звикли.
По-друге, не хочуть.
По-третє, можуть. Але тільки для себе.
Тому й живуть, приспівуючи, за майже мільярд бюджетних гривень на рік. Наче бронею, прикриваючись від усіх можливих звинувачень і претензій своєю неосяжною недоторканністю. А народові якщо й кажуть щось, то хіба – щоб полякати. На кшталт: про позачергові вибори навіть мови не може бути. Бо їх Україна не витримає. Та й для Путіна такі вибори – велика радість.
Та не лякайте нас, панове депутати! Бо якщо Україна вже понад два роки витримує бандитські набіги «старшого брата» та його лизоблюдів і майже два роки – відверте ледарювання теперішнього свого парламенту, то й позачергові вибори витримає. Адже це насправді – найменша з усіх бід. Так що доживемо до осені, а це – і нова сесія, і нові тарифи, тоді й побачимо, як ситуація повернеться.
До речі, невтомні ви наші… Раджу вам ще і ще раз уважно переглянути і послухати недавнє відеозвернення бійців АТО до народних депутатів України:
– Дивлячись, як ви поводитеся у парламенті, як у п’ятницю під кінець робочого дня у залі 14-17 людей залишається… Знаєте, нам прикро за таких депутатів – прогульників і кнопкодавів. Ви все робите для того, щоб ми вжили адекватних заходів. Досить дурити людям голови! Досить прикриватися депутатською недоторканністю! Бо якщо ми зберемося під Верховною Радою – ваша недоторканність вас не врятує! – попереджають бійці.
Сподіваюся, навіть хронічні парламентські ледарі і циніки розуміють, що військові не жартують. Адже вони рятують Україну по-справжньому, а не по-депутатськи.
Софія МАРКЕВИЧ. м.Чортків.
