Відповідно до статті 57 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон), державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо Законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Згідно зі статтею 58 Закону, за кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 270, який визначає механізм надання додаткових оплачуваних відпусток (далі – додаткова відпустка) державним службовцям, які мають стаж державної служби понад п’ять років, надається додаткова відпустка тривалістю один календарний день. Починаючи з шостого року стажу державної служби ця відпустка збільшується на один календарний день за кожний наступний рік.
Додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби.
Додаткова відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток.
У перший рік державної служби в державному органі державному службовцю, який має стаж такої служби понад п’ять років, додаткова відпустка надається після закінчення шести місяців безперервної служби в цьому органі, якщо інше не передбачено законодавством.
Додаткова відпустка надається державним службовцям одночасно із щорічною основною оплачуваною відпусткою або окремо від неї за згодою між державним службовцем і керівником державної служби в державному органі відповідно до затвердженого графіка відпусток.
Додаткову відпустку на прохання державного службовця може бути поділено на частини будь-якої тривалості.
Невикористана додаткова відпустка чи її частина надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.
За згодою між державним службовцем і керівником державної служби в державному органі додаткові відпустки за попередній і поточний періоди можуть бути надані одночасно.
Додаткова відпустка переноситься на інший період або продовжується у разі: тимчасової непрацездатності державного службовця, засвідченої в установленому порядку; відкликання із додаткової відпустки для виконання невідкладних завдань; виконання державним службовцем державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством службовець підлягає звільненню на час виконання ним таких обов’язків від основної роботи із збереженням заробітної плати; настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами; збігу додаткової відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.
Забороняється ненадання додаткових відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.
За бажанням державного службовця у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку в році звільнення з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки.
За бажанням державного службовця додаткова відпустка або її частина може бути замінена грошовою компенсацією.
Додаткова відпустка не надається державному службовцю за час перебування: у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; у відпустках без збереження заробітної плати: у разі, коли дитина потребує домашнього догляду (тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку); у разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку; у разі, коли дитині встановлено категорію «дитина-інвалід підгрупи А» (до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку).
Додаткова відпустка не надається державному службовцю за час навчання у навчальному закладі, установі, організації незалежно від форми власності, що має право надавати освітні послуги, зокрема за кордоном, для підвищення рівня професійної компетентності з відривом від виробництва.
Статтею 59 Закону передбачено порядок і умови надання щорічних відпусток.
Щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
