У селі Вікторівка Козівського району відбулося незвичайне свято духовного єднання, світлого смутку, щирих зустрічей «Лемківські споткання».
Сімдесят років тому сюди переселили 66 сімей з Лемківщини та інших українських земель, які в одну мить стали територією Польщі. Сьогодні ж у це село з’їхалися люди, які пережили депортацію, їх нащадки та всі небайдужі до української культури і надзвичайних лемківських традицій не лише з усієї Тернопільщини, а й з Львівщини та Івано-Франківщини.
Розпочалося дійство молитвою біля каплички Матері Божої, побудованої до 60-річчя депортації українців з Польщі і Пам’ятного знака жертвам депортації. Панахиду відслужив отець Володимир Коротницький і поблагословив українців на мир і спокій.
Далі всі учасники та гості свята пройшли селом під звуки баяна і запальних лемківських пісень. Такого надзвичайного дійства ще не пам’ятають навіть старожили. Урочистості розпочалися на спортивному майданчику. Спершу всі разом заспівали Гімн України. З вітальним словом виступили меценат свята, голова ФГ «Вікторія-92» Петро Пеляк, шанувальник лемківської культури і автор книги «Лемківщина», яка незабаром вийде у світ, Іван Дуфенюк, голова Козівської райради Петро Репела, очільник Козівського товариства «Лемківщина» Володимир Бек, сільський голова Віра Коропецька.
Неперевершеними ведучими дійства були справжні лемкині Людмила Городецька і Віра Мартинюк.
Ватру пам’яті урочисто запалили Дем’ян Дутка, Михайло Лабівський та Володимир Бек. На святкуванні лунали лемківські співанки, говірки, оповідки, гуморески та вірші. Особливо всіх присутніх вразив виступ активної громадської діячка 81-річної Катерини Криницької, яка знає сотні лемківських пісень, коломийок та гуморесок. Задушевними лемківськими співанками потішив церковний хор та новостворений вокальний колектив під керівництвом Людмили Матвіїв і баяніста Івана Бабія. Запальних танців навчала Алла Коваль.
На «Лемківських спотканнях» можна було побачити предмети побуту лемків, мистецькі творіння, прикраси, ляльки. Всіх їх привезли десятки років тому вікторівчани із рідної землі, тож це ніби маленькі шматочки минулого, які вдалося зберегти до сьогодні. Людмила Івахів презентувала фотовиставку старих і нових світлин лемків як історичні паралелі між століттями, символ єднання поколінь.
Учасників фестивалю пригощали смачними стравами лемківської кухні – пампухами і хрустами, пирогами з грулями і бринзою, пляцками з сиром, пиріжками з ябками, завиванцем з мармулядою, грибним розсолом, різанкою з капустою, сливовицею, узваром і пальонкою. Для цього постаралася Головний кухар свята Тетяна Лабівська.
У маленькому селі на Тернопільщині цього дня запалала справжня ватра пам’яті, єдності поколінь і шани до минулого. Хай же вона ніколи не згасає у наших серцях, як і любов до рідної землі, нашої багатої історії і традицій.
Іванна ЯРЕМА.
Фото Людмили ІВАХІВ та авторки.
