Віктор Мацикур: «Своїми перемогами я завдячую дружині»

Рецепт успіху від чемпіонів світу

Нещодавно тернополяни Віктор та Галина Мацикур перемогли на чемпіонаті світу з фітнесу та бодібілдингу, який відбувався у Словачині. Як пара вони стали чемпіонами світу, окремо здобули призові місця. Спортсмени вже повернулися додому, відпочивають від виснажливого графіку та будують плани на майбутнє. Три місяці вони дотримували строгою дієти і тренувалися кілька разів на день. Усі ці зусилля принесли чудовий результат. «Наш ДЕНЬ» вдалося поспілкуватися з чемпіонським подружжям  і дізнатися про особливості цього виду спорту, сімейні традиції та рецепт перемоги.

– Вікторе, як у вас з’явилося захоплення спортом?

– Моє дитинство проходило у Підгородньому біля Тернополя поряд з олімпійською базою з біатлону. Тоді вона була у найбільшому розквіті. Як я міг туди не ходити, якщо наша школа біатлону була однією з найкращих у Союзі? Туди приїжджали  титуловані спортсмени, тренувалися, виступали за Україну. Це мене дуже мотивувало. Хоча сам я мав погані спортивні дані, тому заняття з біатлону швидше були для мене фізкультурою, ніж спортом. Після закінчення школи на заняття бодібілдингом надихнули фільми з Арнольд Шварценеґґером, Ван Дамом, Сталоне. На першому курсі я записався в спортивний зал, у якому був тренером Ярослав Кривий – тодішній президент федерації культуризму Тернополя. Мене приємно вразило, у якій чудовій фізичній формі був цей чоловік. Він для мене став добрим прикладом і стимулом для роботи над собою.

– Наскільки розвинений бодібілдинг в нашому місті?

Віктор: – Свого часу я заснував федерацію бодібілдингу Тернополя. За десять років нам вдалося здобути більше сотні нагород. Сьогодні у місті є понад півсотні фітнес-клубів, де займаються тисячі людей. Бодібілдерів, які виступають, небагато – близько десяти. Серед них дві жінки.

– Чим корисний для людини цей вид спорту?

Віктор: – Він вчить правильного, природного харчування. Починаючи від того, що за продукти людина вживає і як їх готувати, коли краще їсти. Також бодібілдинг дає універсальну фізичну підготовку. Мені більше подобається термін «культуризм», адже він краще окреслює суть цього виду спорту – це культура харчування, зовнішнього вигляду, мовлення, одягу, перебування в соціумі. Гарним прикладом є Арнольд Шварценеґґер. Він не лише накачав гарні м’язи, але й зумів досягти успіху в кіно, бізнесі, політиці.

– На вашу думку, заняття спортом допомагають досягти успіху?

Віктор: – Це один з найкращих і найдоступніших способів загартувати і дух, і тіло. Адже ми звертаємо увагу на те, що спортсмени, навіть закінчивши кар’єру, досягають високих результатів в інших сферах. Їм допомагає вміння орієнтуватись на свої сили, правильно їх розподіляти, здатність боротися, коли важко, вміння перемагати лінь, правильно сприймати поразки, ставити перед собою цілі та досягати їх.

– Доволі багато українських спортсменів йдуть в політику. Чи не маєте ви таких планів?

– Колись Уінстон Черчіль сказав чудову фразу: «Якщо ви не цікавитеся політикою, політика зацікавиться вами». Я тривалий час викладав у Технічному коледжі ТНТУ ім. І. Пулюя політологію, цікавлюся цією сферою. Але до активної політики я ще не готовий. Потрібно реалізувати більше проектів, щоб люди могли оцінити мою позицію не тільки з моїх слів, а й вчинків.

– Пані Галино, розкажіть, чому ви вирішили зайнятися бодібілдингом?

– Насправді, я не йшла свідомо до цього. У школі займалася ваолейболом. Коли чоловік почав працювати в тренажерному залі, відвідувала тренування там. У 2003 році вперше «вживу» познайомилась із справжнім бодібілдером, а згодом відвідала чемпіонат України з цього виду спорту. Тоді Віктор підготував кількох хлопців, ми їхали на змагання разом, дуже за них переживали. Згодом підтримувала на виступах свого чоловіка, а у 2005 році не витримала і вирішила випробувати себе. При цьому головне випробовування – це не вихід на сцену,  а кількамісячна складна підготовка. Було цікаво перевірити свою силу волі та характер, подивитись на себе «нову».

– Що казали рідні, друзі, дізнавшись про ваше захоплення?

Галина: – Батьки знали, що я відвідую тренажерний зал, але про те, що взяла участь у змаганнях, дізнались лише тоді, коли привезла перші нагороди. Чекала на мамину реакцію і дуже зраділа, що вона схвалила моє захоплення. Аналогічно вийшло і з друзями та колегами.

– Мабуть, складно було водночас працювати викладачем і готуватися до змагань?

Галина: – Я не можу застосовувати слово «складно» до цих занять. Вони, як казав Сковорода, «сродна праця». Тобто це те, чим мені подобається займатися. Я спеціаліст вищої категорії, методист. Викладаю історію і туристичні дисципліни в Технічному коледжі ТНТУ ім. І. Пулюя вже понад десять років. Праця педагога – це не лише «відчитати пари», а величезний обсяг часу, потрачений вдома на самоосвіту. Тренування також вимагають вільного часу. Тому, задля його економії, ніколи не «сиджу» на телефоні, рідко відвідую «дружні посиденьки» та торговельні центри, не витрачаю дорогоцінних годин на приготування складних страв і телебачення.

– У чому таємниця успіху вашої сім’ї?

Віктор: – Мені пощастило з дружиною. Я завдячую їй тим, що зумів досягти високих результатів, витримати навантаження. Адже дуже важливо, яка їжа на столі, з чого вона приготована. Від цього залежить половина результату в бодібілдингу, а у передзмагальний період – всі 80%.

– Чим  займаєтеся  у вільний час?

Галина: – Насправді, вільного часу, як ви зрозуміли, практично немає. Сину майже 6 років, він відвідує дві секції. А решту часу проводимо, як і звичайні родини: інтернет, книжки, ігри. Єдине, що є обов‘язковим – спілкування з природою: прогулянки в парку, дача, ліс, туризм.

– Вже привчаєте сина до спорту?

Віктор: – Йому це подобається, але ми не будемо наполягати, щоб він став спортсменом. Нехай сам обирає своє майбутнє. Сьогодні син разом з нами тренується у фітнес-клубах, качає прес, віджимається від землі. Ще змалечку він ходив по квартирі, одягнувши на себе медалі, говорив, що у нього також буде багато нагород. Зараз Ілля вже має декілька медалей, та для нас головне – інтерес дитини до спорту, здорового способу життя, до руху, бажання працювати над собою та вдосконалюватися. Взагалі, одна з найбільших проблем сучасного світу, що батьки вимагають  від дітей того, чого самі колись не змогли. Але це велика помилка, адже в дитини є власний шлях розвитку, її особисті таланти, які можуть допомогти їй досягти успіху в житті.

– Щиро дякую за цікаву розмову. Бажаю вашій родині злагоди та благополуччя і ще багато перемог.

Юля ТИМКІВ.