На День міста у Тернополі, окрім гучних заходів, можна було потрапити на Свято меду , Свято квітів, виставку-ярмарок майстрів декоративно-прикладного мистецтва, а також майстрів-виноробів та майстрів сироваріння.
Свої вироби та продукцію представили умільці з Волині, Київщини, Черкащини, Хмельниччини, Тернопільщини, Львівщини, Івано-Франківщини, Закарпаття та інших регіонів країни.
Загалом на святі, яке проходило у парку Національного відродження, частували медом, різноманітними медовими наливками і бальзамами, медовим квасом і вином, а також червоними, білими, рожевими виноградними винами із Мукачевого, сиром та бринзою із Косова. Все це можна було скуштувати й придбати. Були і бублики, і вата солодка, і цукерки-півники, і ляльки-мотанки, вишиванки, гончарні вироби і олія з льону. Та медової продукції було чи не найбільше.
Як зазначає досвідчений бджоляр із Луцька Ярослав Крупніка, у Тернополі на ярмарку він не вперше, його продукцію добре знають та купують, особливо настоянки з лікувальними властивостями ̶ медівку, тернівку та вишнівку. Пан Ярослав пасічним ремеслом займається уже понад 30 років, цю справу він отримав від батька, а тепер навчає і свого сина.
Справжню феєрію краси, ніжності і патріотизму подарувало для тернополян Свято квітів. Усі букети та квіткові композиції були присвячені героям АТО. Найчастіше викладали карту України, запам’ятались образ дівчини-України, який втілювали школярки, тролейбус пам’яті про героїв Тернопільщини, які загинули на Донбасі, а ще були голуби миру, квіткові автомобілі й серця та багато іншого.
І на завершення. Як часто трапляється у бочці меду є ложка дьогтю, так само і в нас на святі не обійшлося без дьогтю, а вірніше без свіжопрокладеного асфальту, гарячого, розпеченого, ще не застиглого, бо на дворі +30 °C, у якому застрявали панянки на підборах і який просто жахливо лип до взуття усіх перехожих. А зі слів самих тернополян можна дізнатись, що його клали просто уночі напередодні. Ну, звичайно, це все у добрих українських традиціях, а як же ж без них))
Зі святом, Тернополе!
Софія ТЕСЛЮК
фото автора
Коли дивишся такі фоторепортажі і таку фотожурналістику, то згадуються радянські часи і тогочасна жорстка цензура. Але ж зараз нема цензури! То чому не показаний і інший бік цього “святкування”? А саме: досить було пройтися парком Шевченка по вечорах, коли тривали оті дійства і побачити купу п”яної молоді, які вешталися туди-сюди, щось кричали, шукаючи пригод. Досить було подивитися в їхні очі і написати про те, що ви там побачили, яку перспективу, яке майбутнє.