Чотири ангели та каплиця на сторожі духовності Струсова

Дбати про духовне зростання – обов’язок кожного християнина, а храм – це одна з основ, на яких тримається наша країна. Український народ з давніх-давен вирізняється духовністю та релігійністю, багато страждав у боротьбі за незалежність, правду та віру. Колись храми руйнували, а зараз неможливо знайти містечко чи село, у якому не відправлялися б щотижневі Літургії. Релігійне життя суспільства активізувалося з часу проголошення Незалежності. Люди відновлюють історичну пам’ять, вшановують видатних духовних пастирів, повертають з небуття старі споруди святинь,  долучаються до будівництва нових.
Так, у селі Струсів Тернопільського району в 2021 році звели і урочисто освятили каплицю на світлу пам’ять священників УГКЦ Миколи Конрада та Миколи Цегельського, уродженців села, яких 27 червня 2001 року Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив блаженними священномучениками. Своїм подвижницьким життям та мученицькою смертю ці двоє великих серцем, сильних духом людей дали Україні та світу свідчення істинного патріотизму, непохитної віри,  вірності принципам та ідеалам. 

Унікальним храмом, що красується на пагорбі при виїзді з села і проєктантом якого є також уродженець Струсова,  архітектор Сергій Піньковський, милуються як місцеві жителі, так і проїжджі та прохожі люди. Чотири ангели, які ніби тримають на своїх плечах капличку, є ще й символічним захистом для струсівчан, як вважає автор цього задуму, струсівчанин, заслужений майстер народної творчості Михайло Кульчицький, який і виготовив ці скульптури.

Щонеділі та у свята в храмі лунає щира молитва. Люди не тільки приходять зблизитися з Богом, але й дбають про святиню, впорядковують і розвивають навколишню територію. Багато хто жертвував кошти або особисто брав участь у будівництві. Завдяки зусиллям небайдужих людей, які мають бажання, можливість і добре серце, храм утримується в належному стані, а благодійники долучаються до його розбудови.
Не лише місцеві мешканці відчувають потребу внести свою лепту в благородну справу. Як розповів Михайло Кульчицький, якраз нещодавно160 квадратних метрів кам’яної плитки, з якої планують облаштувати доріжки, пожертвував підприємець Роман Мороз із села Довге. Зі Струсовом пана Романа пов’язує те, що він був учнем місцевої санаторної школи-інтернату (тепер мистецький ліцей) і як християнин виявив бажання зробити посильний внесок на храм, у красі та архітектурній довершеності якого мав щастя переконатися на власні очі.
Парафіяни храму у своїх подячних молитвах згадують кожного благодійника з впевненістю, що Творець винагородить за добрі справи, бо «рука того, хто дає, ніколи не збідніє». І звертаються до всіх: «Наближаються великі християнські свята: День Святого Миколая, Різдво, тож нехай приклади добрих справ, жертовних вчинків простих людей у цей особливий час надихають людські серця на світлі помисли та добрі наміри, щоб дбати про храми Господні, храм своєї душі, допомагати потребуючим поруч, а життя блаженних українських великомучеників нагадує про гідність та незламність духу».
Пригадуються слова: «Кожна людина, аби належно сповнити мету свого життя, мусить виконати потрійний обов’язок: стосовно Бога, себе і ближніх». І є люди, які, якщо є можливість допомогти, – обов’язково допомагають: ближнім, рідним, святиням, країні. А це найкраще виконання цього обов’язку, чи не так?
Максим СКАСКІВ.