Волонтерка Ліза Шапошник, яку пам’ятають чи не всі учасники Революції Гідності, зараз опинилася у скрутному становищі та потребує допомоги. Дівчина зараз чекає на дитину, проте не має ні житла, ні коштів, не може оформити папери, котрі засвідчували б її перебування у зоні АТО. “Знай” поспілкувався з Лізою та дізнався, що сталося з відомою волонтеркою після Майдану.
З дитинства Ліза хвора на дитячий церебральний параліч. Саме тому дівчинку віддали на виховання до інтернату у Дружківці Донецької області. Там у гуртожитку у Лізи була своя кімната.
“Коли 2013 року у столиці розпочався Майдан, зрозуміла, що не можу сидіти, склавши руки. І вирушила до Києва. Хоча руки в мене функціонують погано, попросилася до намету, де готували їсти. Кажу: дайте мені робити хоч щось. Мені довірили заварювати чай, а пізніше робити бутерброди”, – розказує Ліза.
На Майдані Ліза фактично жила з осені 2013 року по червень 2014 року. Нині вона з радістю згадує, як на її очах відбувалася революція, творилася історія сучасної України.
“Після герої Майдану літали до Парижу, на зустріч з президентом Оландом. Ми летіли разом з Петром Порошенком та Віталієм Кличком. Розказала їм про свою ситуацію – що я вихованка інтернату, не маю житла. Вони пообіцяли допомогти”, – каже Ліза.
На Майдані не було такої людини, яка б не знала невеличку, усміхнену дівчину, що з такою приязністю та співчуттям приносила учасникам Революції гарячі напої та їжу, не зважаючи на скалічені хворобою руки.
“На Майдані я познайомилася з Віталієм Поповим – він був росіянином, але приїхав в Україну. Сказав, що всім серцем вболіває за нашу країну. Йому важко було не повірити”, – зізнається Ліза.
Весілля майданівки Лізи та члена “Правого Сектора”, росіянина Віталія Попова, стало справжньою подією. Дівчину вітали не тільки однодумці, але й журналісти, активісти, члени “Правого сектора”.
Проте вже за місяць у дівчини з Донеччини почалися проблеми.
“Про Віталія взагалі не хочу згадувати. Він втік від мене через місяць після весілля. Виявився дуже непорядною людиною. Думав, що нам будуть допомагати учасники Майдану, в тому числі й фінансово. Але все виявилось зовсім не так. Він подався до родичів у Росію. Ми навіть не встигли розлучитися”, – каже дівчина.
Ліза переїхала у Тернопіль. Їй там виділили кімнату у гуртожитку. Но зараз з житлом великі складнощі. Дівчина зверталася до міської ради, проте там її не хочуть слухати.
“Там же у Тернополі я хотіла зробити хостел для учасників АТО – аби вони з дороги мали змогу відпочити. Домовилася з людьми, які погодилися здавати мені приватний будинок за одну гривню на місяць. На пожертви не байдужих людей навіть почала робити ремонт. Потім з’ясувалося, що власник хоче не одну гривню на місяць, а набагато більшу суму, яку я сплачувати не могла. До того ж мені заборонили чиновники приймати пожертвування – сказали, що це не законно”, – каже Ліза.
Від несправедливості дівчина подалася на Схід, в АТО. Була разом з батальйоном “Айдар” у найгарячіших точках. Надавати першу допомогу зі скаліченими руками вона не могла. Зате готувала їсти, допомагала, як могла.
В АТО вона познайомилася з Володимиром. Чоловік відмовляється називати власне прізвище: каже, що він у розстрільному списку сепаратистів.
“Був вражений духовною чистотою дівчини та її добротою. Ліза дуже спокійна людина, врівноважена. Завжди чинить по совісті, без лихих думок чи жадібності”, – каже він.
Про себе Володимир коротко розповів, що раніше працював охоронцем у Юлії Тимошенко. Був в АТО, нещодавно повернувся. Офіційно ще не розлучений, проте зараз живе з Лізою. Дівчина носить під серцем дитину Володі – вона на третьому місяці вагітності.
“Зараз ми на Вінниччині. Живемо у будинку друзів – нам дозволили пожити тут деякий час. Ні у мене, ні у Володі свого житла немає. Йде зима. Боїмося залишитися без даху над головою”, – каже Ліза.
Нині батальйон “Айдар” знаходиться у Миколаєві. Ліза пішла в АТО добровольцем, тому так просто оформити статус учасника бойових дій не може. У військоматі їй пояснили – треба купа папірців від керівництва батальйону, та ще й офіційно завірені свідчення учасників АТО, що Ліза перебувала там.
Поки що з доходів у неї лише пенсія по інвалідності – офіційно Ліза інвалід першої групи.
“Повернутися у Дружківку я не можу – хоча місто під нашим контролем, все одно там відчуваються сепаратистські настрої. Думаю, що після Майдану та АТО мене там зустрінуть вороже. А я в положенні не зможу себе захистити”, – каже дівчина.
Одна небайдужа людина запропонувала Лізі та Володимиру будинок у селі в Херсонській області. Проте будинок не переоформлений з попередніх хазяїв, без ремонту та зручностей. Коштів на проїзд до Херсонщини у сім’ї немає.
“Я втратила все, що мала. Залишилась без житла та роботи, зовсім сама. Через мої переконання від мене відмовились друзі. Звісно, в мене є багато знайомих, є Володя, але все-таки я сама. Ще й незабаром пологи. А мені немає куди їхати з пологового будинку. Як я маю далі жити, не знаю…” – каже героїня Майдану Ліза Шапошник.
