Ще у листопаді 2008 року ЕГО «Зелений Світ» надіслав до Язловецької сільради та Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області клопотання про оголошення об’єкту природно-заповідного фонду – пам’ятки паркового мистецтва.
Метою створення заповідного об’єкту було визнано охорону унікального зразка історичного парку, що має виключне рекреаційне, естетичне та пізнавальне значення; охорону та науково обґрунтовану реконструкцію деревних насаджень, що мають водоохоронне та ґрунтозахисне значення для даної території, повідомляє сайт «Бучацькі новини».
Бюрократична процедура погодження владою відповідного рішення тривала 7 років. Причиною зволікання певною мірою виявилася незгода сільради із пропонованою назвою пам’ятки – «Парк Марцеліни Даровської».
Нарешті рішення прийнято – з компромісним варіантом назви «Язловецький парк».
Історична довідка.
Перша згадка про створення саду у Язлівці пов’язана з Теодориком Бучацьким, який у 1436 році заповів кошти місцевому костелу Марії Магдалени. Давній сад простягався від дерев’яної споруди тодішнього костелу, розташованого у долині річки Вільховець, аж до замкової гори. Історичні джерела стверджують, що під час восьмирічного турецького панування у Язлівці (1676-1684) було закладено нові сади на усіх міських пагорбах, які пізніше доглядали, як сади міської громади.
У 1746 році мальовничі землі Язлівця перейшли до власності Конєцпольських, за ними – Любомирських, а в 1746-у їхнім власником став Станіслав Понятовський, батько останнього короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського. В цю історичну пору на узгір’ї, в межах нижнього замку, поруч із давнім (верхнім) замком Бучацьких-Язловецьких будується й палац. Імовірно, що й тоді поблизу палацу, на стрімкому узгір’ї, оповитому природним яром річки Вільховець, існував невеликий парк.
Є свідчення, що парк зберігся і в добу правління наступних володарів Язлівця – родини баронів Блажевських. Саме від них залишки парку були передані монастирю сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії в Язлівці, заснованому у 1862 році Марцеліною Даровською. За благословення Святішого Отця Пія ІХ вона засновує жіночий монастир у Язлівці. При монастирі протягом усього часу його існування діяв навчально-виховний заклад для дівчат. Мати Марцеліна заснувала також декілька початкових шкіл, до яких приймали на навчання сільських дітей всіх конфесій.
Тоді ж Марцеліна Даровська висадила і впорядкувала монастирський парк у сучасних межах. Окрім декоративної частини парку було закладено ділянку саду, виноградник та оранжерею. Поряд з місцевими видами дерев росли численні види екзотів, наприклад, декілька дерев ліродендрону. У 1911 році мати Марцеліна померла. Поховали її на території парку, в усипальниці сестер-непорочниць, що частково заглиблена у схил гори.
На щастя, приміщення монастиря та територія парку не зазнали значних руйнувань у роки Першої світової війни. Саме містечко Язловець у 1915-1917 роках було зруйновано майже повністю.
У міжвоєнний час діяльність монастиря відновили. Але в 1946 році монастир та його навчально-виховний заклад в Язлівці закрила радянська влада. Монастирські споруди, а разом з ними парк, поступово занепали.
Через 50 років сестрам-непорочницям вдалося повернути каплицю і частину приміщень монастиря. Освячено та старанно відреставровано каплицю-усипальницю, де спочивають померлі сестри. 6 жовтня 1996 року в Римі папа Іван Павло ІІ проголосив Марцеліну Даровську Блаженною. А вже у 1997-у було відновлено Монастир Сестер непорочного зачаття у Язлівці. 1 вересня 1999 року митрополит Мар’ян Яворський проголосив каплицю сестер Санктуарієм Блаженної Марцеліни Даровської.
Протягом останніх двадцяти років Згромадженням Сестер-непорочниць проведено надзвичайно велику роботу із впорядкування та відновлення колишнього парку в його історичних межах. А традиції духовного виховання молоді, закладені Блаженною Марцеліною Даровською, останнім часом активно розвиваються. Щороку в монастирі сестер-непорочниць беруть участь у реколекціях та виховних програмах чимало дітей із усіх регіонів України та із закордону.
Парк Марцеліни Даровської створює для благодійної діяльності монастиря сприятливу атмосферу спокою та духовної зосередженості, що сприяє прагненню молодих людей жити в гармонії з Богом, людьми і природою.
