Американці люблять Міссісіпі. І гордяться, що їхня річка – одна з найбільших у світі (четверта за довжиною на планеті). Люди, які живуть біля річки, люблять і бояться її. Вдача у Міссісіпі – наче у вередливої жінки. Недарма величають її «найпершою у світі обманщицею».
Приборкати річку намагаються століттями. Але численні греблі та випрямлення русла не вельми допомагають. Річка продовжує лякати своєю непостійністю. Американці змушені миритися з її примхами. Відповідно, і з втратами. Весняні повені бувають шаленими, руйнівними. А ось на кінець літа Міссісіпі дуже міліє.
Доля випробовує час від часу річку, людей, бізнес. Так, у 2011 році багатосніжна зима і проливні дощі призвели до великого паводка на Міссісіпі. Вода затопила тисячі будинків і мільйони гектарів фермерської землі. На кукурудзяних полях плавала риба.
А вже у наступному, 2012-у, аномальна сорокаградусна спека висушила Міссісіпі. Тоді весняні та літні місяці у США були скупими на дощі. Вода настільки спала, що найглибші ділянки річки можна було перейти убрід. Щоправда, подібне трапляється рідко. На деяких ділянках тодішнього літа призупинилося суднопластво: лише за один день на мілину сіли 93 баржі.
На мові індіанців оджибва – Міссісіпі (Mississippi) означає – «Велика річка». А плем’я алконкінів називало її «Батько вод». А ще Міссісіпі іменують «Великою американкою».
У давнину індіанці селилися уздовж Міссісіпі. Бо у річці багато риби, а біля берегів – дичини. А ще вони вірили: торнадо «боїться» великої води.
Також чимало поселень на берегах Великої річки залишили ранні дослідники та французи.
Міссісіпі стала головним героєм відомого американського письменика Марка Твена. Місто Ганнібал, що в штаті Міссурі, де народився Твен, розташоване на берегах Міссісіпі. Завітавши сюди уперше, побачила класичне провінційне містечко у самому центрі Америки. Дуже тихе й спокійне. Зате персонажів Марка Твена знає весь світ.
Довжина Міссісіпі з притокою Міссурі складає 6420 кілометрів. Вона тече територією десятьох штатів, у тому числі через Айову, зокрема, вздовж міста Берлінгтон, куди припровадила мене доля. Впадає Міссісіпі у Мексиканську затоку.
Річка доволі широка. Її перетинають величезні мости. Деякі мають чотири, а то й вісім автомобільних смуг. До слова, через Міссісіпі, у штаті Іллінойс, пролягає найдовший велосипедно-пішохідний міст у світі «Old Chain of Rocks Bridge». Його довжина – один кілометр 631 метр.
Ширина долини Міссісіпі, нижче від гирла притоки Огайо, сягає 25 кілометрів, а в штаті Луїзіана – від 70 до 100 кілометрів.
На Міссісіпі – безліч островів. Замість назв їм присвоїли номери, бо порахувати годі. Річ у тім, що острови ведуть дуже активний «спосіб життя». Після кожної повені одні перетворюються на півострови, інші зникають, треті – діляться на частини, четверті – виникають знов… Ця природня катавасія збиває з пантелику географів і капітанів суден. Крім того, острови повільно переміщаються вниз за течією…
Я ніколи не бачила, щоб у Міссісіпі вода була чистою. Річка несе величезну кількість мулу, за підрахунками дослідників – 211 мільйонів кубічних метрів у рік. За бруднувато-жовті води американці жартівливо називають Міссісіпі «товстою бруднулею». Інколи річкою пливуть великі колоди та дерева з кронами й корінням.
На берегах ріки американці споруджують невеличкі будиночки для відпочинку. Я називаю їх «хатинками на курячих ніжках». «Ніжки» потрібні для того, аби до помешкання не добралася вода. Хоча, під час потужних повеней, це не рятує.
…«Що ти відчуваєш?», – запитали мене, коли вперше прийшла «познайомитися» з Міссісіпі. «Вона справді Велика», – відповіла я.
Ольга ЧОРНА.
