Інтерв’ю з радником міністра
Михайло Апостол – народний депутат сьомого скликання, радник міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з питань антикорупційної боротьби у галузі агропромислового бізнесу. Пройшов Майдан, одним з перших активно допомагав і допомагає воїнам АТО.
Його благодійний фонд «Апостол» надає цільову допомогу інвалідам, малозабезпеченим, багатодітним родинам. Пан Михайло відверто говорить про корупційні злочини, насамперед, в аграрному секторі. Отож, продовжуємо розмову з паном Михайлом. Власне, почали ми її із сумних і не зовсім зрозумілих суспільству позавчорашніх подій під Верховною Радою.
– Пане Михайле, як радник міністра внутрішніх справ, як ви оцінюєте цю ситуацію? Що це було: провокація чи певною мірою й останній дзвінок для влади?
– Я скажу так: ніякі політичні амбіції не вартують людської крові, життя молодих хлопців. Поки справжні патріоти захищають Україну на Сході, інші, прикриваючись псевдо патріотизмом і вишиванками, проливають кров у самому центрі столиці, приносячи горе у нові сім’ї. І виконавці, й організатори так званої акції протесту під парламентом повинні попросити вибачення і в родин загиблих нацгвардійців, і в усієї України. Не під Радою нині мають чоловіки демонструвати свою силу, а захищати Батьківщину на Сході. Дуже прикро, що першого вересня, у цей щасливий день, коли діти йдуть до школи, Україна у скорботі і в сльозах.
– Власне, як у прихильників, так і опонентів Закону про децентралізацію влади, є свої аргументи. Але, все-таки, у час війни, чи доцільно задумувати адміністративно-територіальну реформу? Адже, експерти переконують, що насправді необхідних коштів, аби зробити все якісно, не наламавши дров, у бюджеті немає. Інші озвучують ще й думку про те, чи не стане ця реформа поштовхом до продажу українських чорноземів, бо знаємо, що у 2016 році закінчується мораторій на продаж землі.
– Я вважаю, що треба було створити пілотний проект – взяти, наприклад, області: західну, східну, центральну. Тоді ми побачили б, що є добре, проаналізували помилки, поміркували б, що треба врахувати більше, чого робити взагалі не слід. А так влада поміняється і не буде крайнього. Але це би мало бути вольове рішення. Нині ж усе робимо нашвидкуруч, ідучи назустріч помилкам – швидше усього. Колись так моментально розпаювали землю, знищили колгоспи. Що з того вийшло, уже бачимо. Нині на багатющих українських чорноземах господарюють великі компанії, а люди, як мовиться, залишилися при своїх інтересах.
– Ви уже давно голосно заявляєте, що в Україні нині три біди: війна, корупція, якою пронизані усі сфери, та агрохолдинги.
– Агрохолдинги – це викривлена система господарювання, ніде у світі чогось подібного нема. Візьміть, для прикладу, європейські країни. Ту ж Францію, Німеччину, Польщу. Там ніхто не має у користуванні 300 чи 500 тисяч гектарів землі. Оптимально – 150-300 гектарів. В Україні агрохолдинги знищили всю соціальну інфраструктуру сіл, дороги, виробничі приміщення, мости. Породили безробіття і, як наслідок, вимираючі села. Якщо взяти 15 мільйонів сільських жителів, то 80 відсотків із них – безробітні. Люди або виїжджають за кордон, або виживають з підсобного господарства чи на пенсію батьків, якщо такі є. Ще хтось просто спивається, бо не має себе де подіти. Ми – специфічна країна. Нам Господь дав те, чого немає в жодній іншій державі – 65 відсотків чорноземів світових. Це так само, як в Саудівській Аравії нафта – включи і тече. У нас посади зерно біля асфальту і воно проросте. Тим часом, до нас приїжджають іноземні радники, які в очі не бачили, що таке чорнозем, і розказують, як нам господарювати, як продавати державні підприємства, землю.
А щодо агрохолдингів, то під гарантії держави вони набрали мільярдні кредити, дочірні фірми зареєстровані в офшорах. Проконтролювати таку велику машину нелегко. Коли вони були біля корита і користувалися державними програмами та пільговим оподаткуванням, то непогано себе почували. Коли ж їх потроху почали від корита відсувати, вони почали «сипатися». Для прикладу, маємо відому тернополянам «Мрію». Аби не вийшло, що держава ще й буде віддавати таких агрохолдингів борги.
– Пане Михайле, у попередній нашій розмові ви озвучили, що сьогодні в Україні є 12-13 мільйонів гектарів державних земель, 8 мільйонів гектарів з них перебуває у «чорній» оренді. Із 470 державних підприємств 90 відсотків мають землю. При цьому майже всі вони – збиткові. Це – мільярдні втрати для держбюджету. А скільки гектарів таких земель на Тернопільщині?
– Як я зауважував, в Україні досі не проведена інвентаризація землі. Не всім земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери, не всі вони мають грошово-нормативну оцінку. За всіма даними, 20-25 відсотків землі в Україні використовується неефективно. У Тернопільській області – це в середньому 200-250 тисяч гектарів землі, за яку ніхто не платить коштів за оренду, податків. Це означає, що 200-250 мільйонів гривень щороку не надходить у бюджет.
– А чому, на вашу думку, хоча б в одній області ніхто не наведе з цим порядок? Наприклад, у нашій – патріотичній і найбіднішій в Україні.
– Не можна побудувати комунізм в окремо взятій державі. Але, знаю, що є розпорядження нинішнього керівника області, аби дійсно провести справжню інвентаризацію земель, побачити, що робиться у краї. Якщо так станеться – це буде прикладом для усієї України. До речі, крім земельних питань, проблеми існують і з водними плесами. Сьогодні в Україні дзеркало ставів, озер складає 1 мільйон 300 тисяч гектарів. Офіційно оформлені 30 тисяч. Решта використовуються, чи ні, як використовуються – ніхто інвентаризації не робить, а це теж десятки мільярдів гривень, які втрачені для державного чи місцевих бюджетів. Крім того, ми завозимо рибну продукцію десь з інших країн, якщо нею у багатьох випадках можемо забезпечувати себе самі.
– Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков оприлюднив графік появи патрульної поліції в українських містах, назвав дату початку конкурсів для набору нових дільничних поліцейських та спецпризначенців КОРД. У Тернополі це заплановано на 14 жовтня – свято Покрови та УПА. Прості люди вітають ці зміни і, звісно, хочуть вірити, що оновлені правоохоронні органи будуть працювати чесно.
– Реформування – це завжди боляче. Хтось втрачає роботу, а хтось і насиджене тепле місце. Порушуються відпрацьовані корупційні схеми – можу це говорити, адже, як радник міністра, маю і сам можливість допомагати реформувати теперішню міліцію. Сьогодні якісних змін потребують суди, прокуратура, органи, які нерідко живуть у своїй системі, за своїми правилами – як своєрідні бізнес-проекти. Аналогічно чиновники інших структур, які із зарплатою тисячу-дві гривень будують шикарні дачі, їздять на дорогих машинах, відпочивають на фешенебельних курортах. Тому що вони живуть у системі, яка їх підгодовує – довідка на довідці, різні погодження, ліцензії… І кожен з них у тій системі є гвинтиком, де кожному щось перепаде. Тому ще раз повторюся: для реформ, для докорінних змін у суспільстві потрібна політична воля вищого керівництва і депутатів. Візьмімо, наприклад, той же земельний сектор. Що потрібно зробити, аби там не було корупції? Змінити законодавство – спростити до мінімуму ведення бізнесу. Скасувати більшу частину нікому не потрібних тих ліцензій, довідок та сертифікатів. Треба забрати з цього процесу чиновника, який ніколи не зміниться, бо він працює в корупційній системі і діє за правилами системи.
– Ви дуже близький до людських проблем. Ви – самі родом із села, ви живете там, отож, знаєте потреби простих українців. Людей, які працьовиті, щирі, мудрі. Чому ж, на ваш погляд, маючи найголовніше багатство – такі чорноземи, ми приречені, бо як це інакше назвати, заробляти достойну копійку у чужих країнах? Люди вибороли Революцію гідності, кращі українці воюють і гинуть нині знову за цілісніть держави. Та, схоже, політиків це нічому не вчить. Коли ж усе це зміниться?
– Тоді, коли до влади на всіх рівнях прийде нова генерація – молоді люди, яким сьогодні 25-30 років. У них повинні бути амбіція і розуміння, що тільки вони змінять цю країну – освічені, комунікабельні, чесні, не зіпсовані корумпованою комуністичною складовою. Амбіції і бажання зробити державу кращою і виховувати між собою лідера. А якщо ми будемо тасувати одних і тих самих, які прийшли ще з 80-х років минулого століття і розказують, що Україна без них пропаде, то абсолютно нічого не зміниться. Лише молоді, як приходить зараз нова поліція з іншим світоглядом, якістю. Я просто радію. Не вистачає досвіду? Усе прийде, набудеться. Головне – чесність, порядність.
– Але є проблема. Вибори коштують дорого. Молодь у більшості не має грошей, ресурсу, щоб презентувати себе суспільству і брати участь у політичних перегонах. Виходить замкнуте коло.
– У цьому вина всіх. І влади, і частково ЗМІ. Приміром, телебачення. Що ми там бачимо? Шоу, кримінальні серіали… Рідко можна побачити на екранах героїв, цікаві проекти, презентовані молоддю, волонтерів. І, взагалі, тих, хто хоче щось робити. І вина виборців, які голосують гречкою. Нині у плані політичного виховання ми, напевне, в мінусі. Треба шукати спільно молодих людей, допомагати їм і змінювати країну. Бо нині ми багато говоримо про патріотизм. Але не той патріот, хто одягнув вишиванку і під час чергових свят розповідає, як треба любити Україну. Батьківщину треба любити тихо і скромно. Так, наче ти мовиш молитву…
Зіна КУШНІРУК.
