Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 ПКУ). Про це повідомили у відділі організації роботи Головного управління ДФС у Тернопільській області.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який відповідно до статті 23 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-IV «Про оцінку земель» (далі – Закон №1378) видається відповідним територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).
Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 Закону № 1378).
Періодичність проведення нормативної грошової оцінки земель (не рідше одного разу на 5-7 років) визначено ст. 18 Закону №1378.
Пунктом 5 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220, передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності визначається з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до частини першої ст. 73 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення органів місцевого самоврядування є обов’язковими для виконання.
Враховуючи викладене, якщо органи місцевого самоврядування приймають рішення про нову нормативну грошову оцінку землі з урахуванням вимог щодо строку його прийняття та оприлюднення, розмір орендної плати обчислюється із застосовунням такої нормативної грошової оцінки.
