Одна з найбільш автентичних святинь українського православ’я є у Тернополі
Тернопільська чудотворна ікона Божої Матері перебуває у церкві Різдва Христового. Це один із найдавніших храмів міста. Історики розповідають, що церкву свого часу відвідували Константинопольський патріарх Єремія, просвітник і богослов Кирило Транквіліон Ставровецький, князь Костянтин Острозький і гетьман Богдан Хмельницький.
Вперше про церкву Різдва Христового йдеться у грамоті польського короля Жигмонта ІІ від 1566 року. У ній пишуть, що син засновника міста Яна Тарнавського Христофор укріпив Тернопіль. Тоді ще дерев’яна Рождественська церква стояла не в центрі міста, як тепер, а біля самих валів поблизу Кам’янецької брами.
Кам’яний храм тернополяни будували від 1602 до 1608 року. Його зробили майже фортецею і тому церква на тодішній околиці Тернополя увійшла до оборонної системи міста і її неодноразово добудовували, – пише у своєму дослідженні історії храму Володимир Мороз. За переказами під час Визвольної війни під проводом Б.Хмельницького гетьман молився в церкві Різдва. До 1700 року храм був православним і перейшов до унійної церкви разом з усією Львівською єпархією. Саме з тими часами пов’язують історію Тернопільської чудотворної ікони Матері Божої.
Збереглись свідчення, що у 1730 році митрополит Афанасій Шептицький визнав сльози на іконі справжніми і проголосив своїм декретом ікону чудотворною. До того вона перебувала у віруючій міщанській родині Василя Маркевича, який жив поруч із церквою Воздвиження Чесного Хреста, що височіє над тернопільським ставом. Це в його домі під час Великого посту 1730 року Матір Божа “Одигітрія” (з грецької — “покровителька в дорозі”) почала лити сльози. Зворушені дивом Маркевичі сповістили про це священикові. Незабаром отець зі свідками підтвердили правдивість чуда.
До такого ж висновку дійшла і духовна комісія, яку прислав києво-галицький митрополит Афанасій (Шептицький). У спеціальному декреті вказувалося, що сльози на іконі Матері Божої не є природного походження. Митрополит Афанасій проголосив образ чудотворним і призначив її свято на Покрови 14 жовтня. Опіку над реліквією взяв цілий шефський цех.
Численні дари-подяки, поміщені поруч з іконою, і нині свідчать про чудесні зцілення, які відбувалися за посередництва чудотворного образу. В храмі над ставом ікона зберігалася аж до Першої світової війни, в роки військової розрухи її для безпеки перенесли з тодішньої околиці до центру – в парафіяльну церкву Різдва Христового. Після війни священик цієї церкви отець Володимир Громницький, повернувшись із російського полону, в знак подяки, прикрасив ікону Богородиці срібною ризою.
В роки Другої світової війни, вважають старі тернополяни, саме вона, Тернопільська чудотворна ікона, врятувала від руйнувань прикрасу і святиню міста – старовинну церкву, в котрій зберігалася. І справді, важко осягнути, як вціліла церква Різдва Христового, адже у квітні 1944-го року після тривалих боїв за Тернопіль всі навколишні будівлі вулиці перетворилися в суцільні руїни.
І в наші часи чудотворний образ Матері Божої звертається до сердець віруючих. Навесні 1987 року дві жінки, які молилися в храмі, були вражені побаченим: Матір Божа з дитиною Ісусом на руках на якусь мить зійшла з ікони та подивилася їм у вічі…
У серпні 2007 року невідомі злочинці пограбували вночі Тернопільську церкву Різдва Христового Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ), викрали золоту та срібну обробку Чудотворної ікони Божої Матері Тернопільської, а також грошові пожертвування парафіян зі скарбничок храму. Тоді зловмисники потрапили до церкви через вікно на другому поверсі. Злодії зробили в склі ікони два невеликих отвори, через які викрали золото та срібло, а також забрали гроші зі скриньки з пожертвуваннями парафіян.
Ікону Тернопільської Богоматері люди дуже шанують і довкола неї досі з’являються нові традиції. Щодня священики служать молебні до ікони. Окрім того, під час літургій зачитують записки прихожан із проханнями до Матері Божої. Рідні важкохворих, які не можуть прийти до церкви, залишають записки з проханнями про зцілення або якісь речі біля ікони.
Священики розповідають, що одного разу прийшла жіночка і пожертвувала образ, попросивши його почепити біля чудотворної ікони. Подібне робили інші віруючі, і образів назбиралося вже доволі багато. А ще святиня зцілювала людей, і в подяку за це вони робили дари. Біля образу досі є воти – вилиті з цінних металів руки, ноги, очі і серця. Це все те, що Матір Божа вилікувала і зцілила.
За переказами, у храмі досі є милиці, які залишив тут зовсім чужий чоловік. Він прийшов помолитися до святині за виздоровлення і дивом вилікувався. Додому врятований пішов своїми ногами, а милиці чи то залишив, чи просто забув.
Храм Різдва Христового є нині кафедральним собором УАПЦ, а також пам’ятником архітектури XVII століття. А Тернопільська Чудотворна ікона Божої Матері вважається однією з найбільших автентичних святинь українського православ’я.
Юля ТОМЧИШИН.
На фото: церква Різдва Христового у Тернополі та чудотворна ікона Божої Матері
