Озвучена політологами інформація, що Олександр Ярославський повертається в політику, нехай і в ролі “тіньового” спонсора партії “Наш край”, стала дещо несподіваною, адже останні 10 років відомий харківський бізнесмен залишався відверто аполітичним, інформує Еспресо.TV.
Нагадаємо, Ярославський був народним депутатом у 2003-2006 роках, представляючи чернігівський мажоритарний округ, входив свого часу до Партії зелених і Народної партії Володимира Литвина. Але відтоді бізнесмен більше не балотувався, заявляючи, що розчарувався в політиці і сконцентрується виключно на бізнесі.
Нині ж експерти сходяться на думці, що Ярославський вирішив стати спонсором нової партії «Наш Край» співголовою якої зараз є не менш відомий харків’янин і нардеп Олександр Фельдман. За словами політолога Вадима Карасьова, “Ярославський не від легкого життя повертається в політичну гру в Харкові”. А політичний експерт Володимир Фесенко зазначив, що Ярославського і Олександра Фельдмана зараз об’єднує “інтерес у тому, щоб у Харкові не було монополії Геннадія Кернеса”. Дійсно, сказати, що відносини у Ярославського з Кернесом і Добкіним погані – це нічого не сказати. Варто зазначити, що свого часу наполегливо воював з ними і Фельдман. Тому старий принцип ворог мого ворога – мій друг в даному випадку працює. Зрештою, Фельдман і Ярославський – старі знайомі по бізнес-справах, зокрема, перепродажу ФК “Металіст”, який спочатку належав Фельдману.
Підштовхнути ж до повернення в політичне життя Ярославського цілком могли і зміни, що відбулись у країні за останній рік. Останні десять років в Україні політичні інвестиції великих бізнесменів не надто себе виправдовували. Особливо це було помітно за часів Віктора Януковича, коли навіть приналежність до Партії регіонів нічого не вирішувала і треба було мати зв’язки безпосередньо з “сім’єю”, щоб не те, що вести бізнес, а просто його зберегти хоч у якомусь вигляді. У цей час чимало олігархів або просто відійшли від політики, як неперспективної сфери для інвестицій, або обрали незалежний статус позафракційних депутатів. У такій іпостасі були і Петро Порошенко, і Костянтин Жеваго, і представники групи покійного Ігоря Єремєєва. На відміну від них Ярославський відійшов від політики ще в “помаранчеві” часи, хоча безсумнівно підтримував персональні зв’язки з низкою політичних сил.
За часів Януковича Ярославський опинився серед опальних бізнесменів. Особливо показовим був його конфлікт з тандемом Добкін-Кернес у ході підготовки до Євро-2012, в яку він вклав чимало коштів. Утім, дякою за це йому стало те, що у нього просто й публічно відібрали “Металіст”, який він підняв до висот регулярної участі в єврокубках, на користь одіозного Сергія Курченко. Після цього Ярославський надовго зник з очей широкого загалу.
Тепер же, судячи з усього, Ярославський вирішив, що гріх не скористатися шансом повернутись у політику, адже, цілком зрозуміло, що його повна аполітичність зіграла з ним злий жарт. Щоб це зрозуміти досить подивитися, чого досяг Порошенко, або той же земляк Ярославського Арсен Аваков. При тому, що останній ризикнув перетерпіти в глухій політичній опозиції кілька років. Посприяє рішучості Ярославського і те, що зараз можна не йти на уклін до мегапартій, а вкластись у новий проект, в якому він гратиме якщо й не першу, то і не останню скрипку. Зрештою, місцеві вибори з “Нашим краєм” – це тільки перша сходинка, а Ярославський довів, що в бізнесі він вміє мислити стратегічно, тож гадаю, що “чуйка” його не підведе і в політиці.
