А свято де?

Минулого тижня ресторатори Тернополя у присутності міського голови підбили підсумки першого кулінарного  фестивалю «Галицька дефіляда», який вони організували та провели у кінці жовтня на Театральному майдані файного міста.

За їхніми підрахунками, за два дні на гастрономічну фієсту прийшли подивитися десятки тисяч тернополян. Саме для них кухарі готували різноманітні делікатеси, пекли картоплю, смажили поросят та шашлики. Відтак над майданом стояв дим та лоскотали ніздрі всілякі аромати.

Зокрема на «Галицькій дефіляді» продали більше 1,5 літрів перших страв, також «на ура» пішли капустяні салати…

Як у цьому контексті не згадати крилаті вислови нашого Прем’єра про те, що саме «капуста у раціоні наших громадян займає дуже серйозну позицію. А вона подєшєвєла».

Більше того, дрібно шатковану та ще й квашену качанисту багато хто замовляв, так би мовити, за прямим призначенням – як недорогу закуску до випивки. А, вочевидь, на горілку ресторатори не поскупилися, бо, на їхню думку, алкоголь також є частиною галицьких традицій.

Більше того, як зазначив міський голова, навіть легкодоступність до спиртного не зіпсувала святкової атмосфери, позаяк з цього приводу «у міліцію жодних звернень не було».

Натомість, далеко не всі, хто 26-27 жовтня був на Театральному майдані, переконані, що відсутність заяв у правоохоронні органи зовсім не означає, що хтось добряче не «надефілядився». Причому – серед білого дня у центрі міста та ще й на очах тисяч дітлахів.

Окрім того, «Цельсії» та «Хортиці», «Медовухи» і «Хріновухи» по сім гривень за п’ятдесят грамів, без сумніву, позначилися й на сімейних бюджетах тернополян. Як, до речі, і п’ять вареників за десять гривень, інші страви за ресторанними прейскурантами.

– Якби підприємці й справді захотіли організувати нам кулінарне свято та продемонструвати майстерність і вміння кухарів, вони мали б зважити і на купівельні можливості людей, а не дерти з них за «екологічно чистий» борщ утридорога, – поділилася своїми враженнями від дефіляди пані Надія. – Більше того, під соусом гастрономічного фестивалю добряче вторгували і ті, хто отримав безплатну можливість продавати на головному майдані міста всілякий китайський непотріб.

– Особисто у мене склалося враження, що організатори дефіляди через відсутність грошовитих відвідувачів у своїх рестораціях вирішили дещо поправити матеріальне становище за рахунок простих людей, – повністю підтримав пані Надію тернополянин Михайло Романович. – Як на мене, фестиваль був більше схожим на такий собі розпродаж залежаних товарів за завищеними цінами, ніж на бенефіс смачної та поживної галицької кухні. І все це, на жаль, відбувалося «за підтримки міського голови».

– Усім не догодиш, а впродовж двох днів таки є куди вийти та на що подивитися, – зауважує молодий хлопець. – Наприклад, я, перед тим як йти на майдан, пообідав вдома, тому й «зекономив» своїй дівчині на квіти. Ось зараз маю зустріти її. Пройдемося та посміємося з «екстремалів» – веселеньких любителів холодного пива в осінню пору року.

– Та вони ж тим пивом горілку запивають, так що ангіна їм не загрожує, – резюмувала пані Надія і, вже звертаючись до маленької дівчинки, яку увесь час тримала за руку, додала: – Пішли, Настуню, пошукаємо нашого дідуся, а то вже десь повіявся до наметів.

Ясна річ, усім не догодиш – у кожного зі співрозмовників власна думка, своє бачення, принципи. Комусь, може, й не подобається, що «польова кухня» –  на майдані, а платити за страви треба, як у ресторації. Інші, навпаки, переконані, що подібні заходи мають стати традиційними, бо вони дозволяють людям хоч на короткий час відволіктися від насущних проблем та культурно відпочити.

Відтак і «Наш ДЕНЬ» не робить однозначних висновків з першої «Галицької дефіляди», а тим паче, що новостворена гільдія рестораторів пообіцяла: «далі буде».

Висновків не робимо, однак, не можемо не зважати на критичні зауваження тернополян, які здебільшого стосуються недоліків у сценарії фестивалю.

І наостанок. Відрадно, що наші краяни вміють не лише оберігати споконвічні народні звичаї і традиції, а й охоче примножують та розвивають їх. Чимало започаткованих саме на Тернопіллі театралізованих масових дійств вже стали традиційними та сягнули всеукраїнського і навіть міжнародного статусу. Саме тому місцевим рестораторам, які поставили собі за мету зробити Тернопіль гастрономічною столицею України, варто скористатися вже набутим досвідом організації подібних заходів. І у цьому плані не так вже й важливо, скільки літрів перших страв чи центнерів капусти  продадуть вони людям, як те, за якими цінами.

По-справжньому щире бажання зробити добру справу для своїх земляків ніколи не вимірювалося сумою виторгу – за своєю суттю таке прагнення повинно бути безкорисним. Тож, якщо такий підхід рестораторів при організації наступної «Галицької дефіляди» буде апріорі пріоритетним, тоді й нікому навіть на думку не спаде запитувати їх: «А свято де?».

Юрко СНІГУР.