Президент Франції Франсуа Олланд заявив під час Маршу єдності, що Париж минулого недільного дня «став столицею світу». Крім того, що у пам’ять про жертви терористичних атак у Парижі зібралося більше мільйона людей, до Маршу миру приєдналися кілька десятків глав іноземних держав та урядів. Співчуваємо французам.
Чому загибель кількох тисяч українців не є для світу трагедією?
Вбивство французьких журналістів і карикатуристів шокувало Європу та світ. Саме шокувало, а не викликало «глибоке занепокоєння», як то було в Україні під час Майдану і війни на Сході.
Рік тому, на знак протесту проти кривавого розгону Майдану, на вулиці української столиці, міст і містечок, також вийшли мільйони. Київ також був столицею світу. Але десятки глав держав і урядів до нашої країни не приїхали. Як, власне, і після розстрілу Небесної сотні. І не чули канонад російських «Градів» та «Ураганів» на Донбасі до тих пір, поки «Бук» не збив малазійського літака.
Чому до Києва ніхто не їде? Чому для світової спільноти загибель дванадцяти французів стала трагедією, а загибель кількох тисяч українців – ні? Чому світові лідери не пройшлися маршем миру Хрещатиком і не закликали Путіна не анексовувати Крим і припинити спонсорувати тероризм в Україні?
Франція повинна бути нещадною до терористів, захищаючи національні цінності, вважає екс-президент країни Жак Ширак. «Французька Республіка повинна бути справедливою, але водночас нещадною перед обличчям убивць, які оскверняють її цінності й намагаються підбурити французів один проти одного», – сказав Ширак під час розмови з президентом Олландом.
«Стурбована» Європа не вимагала від Олланда вести діалог з терористами або проводити зустріч у Нормандському форматі у Мінську чи в Астані. Європейці терористів знищують, а не вигадують «мирні плани». Чому ж Захід нав’язує Україні криваве «перемир’я»? Мирна тиша вже вбила десятки військових і цивільних. Хіба російські терористи чимось відрізняються від терористів-ісламістів, які розстріляли тижневик «Charlie Hebdo» і погрожують Європі?
Президент Петро Порошенко також був учасником Маршу миру в Парижі. На своїй сторінці у «Фейсбук» він написав: «Україна, як ніхто, розуміє біль Франції. Сьогодні ми всі разом відстоюємо цінності демократії та свободи слова. Вірю в те, що людяність та єдність завжди перемагатимуть терор».
Був на Марші миру і глава російського МЗС Сергій Лавров. А тим часом у Москві поліція затримувала людей, які вийшли на Манежну площу з плакатими «Je suis Charlie» («Я- Шарлі»). Ось така «людяність» і «єдність». Затримувати людей, які засуджують тероризм – це, взагалі, нонсенс.
АТО по-французьки
Українці мали можливість по телевізору спостерігати за АТО по-французьки. Це була операція поліції та спецслужб, а не армії і добровольчих батальйонів. І танки Парижем не їздили.
У Франції буквально організували облаву на терористів. Тамтешні поліцейські та спецслужби протягом двох діб встановили й знешкодили убивць журналістів. Проте французи нарікали, що антитерористична операція затягнулася. І вказували на певні недоліки в її організації.
Українське ж АТО триває місяці. І не видно кінця…
Якось випадково (хоча, кажуть, випадковостей не буває), усе збіглося в часі: війна на Донбасі й теракти у Франції. Тепер європейці більше перейматимуться власною безпекою, ніж українськими проблемами. Це на руку Путіну. І вся увага ЗМІ прикута до Франції. Французький вчений, професор з геополітики, викладач школи бізнесу ICN Олександр Мельник вважає, що це може тривати довго. «І скоро європейці, які почали розуміти, де розташована Україна й усвідомлювати, що Україна – це не Росія, на цьому фоні можуть усе забути. Тема війни в Україні може відійти на другий, третій план», припускає він.
Зрештою, достеменно не відомо, хто стоїть за організацією терактів. Одна з версій слідства – «Аль-Каїда», яка мстить за карикатури на мусульман. Проте багато політиків і експертів схиляються до думки, що події у Парижі є подальшою, після України, спробою дестабілізувати ситуацію у Європі. По-перше, Росія потерпає від європейських санкцій. По-друге, не віриться, що Франції пробачили неотримані «Містралі». По-третє, «Charlie Hebdo» висміювала у своїх карикатурах і Путіна. Прямих звинувачень експерти уникають. Але на тому, що Кремлю від подій у Парижі – користь, сходяться усі, зазначає ТСН.
Крім того, теракти у Франції дають Путіну новий шанс включитися в геополітичну гру. Він може сказати Заходу, мовляв, у нас знову з’явився спільний ворог – тероризм, то ж, давайте, спільно з ним боротися.
Останні лицарі Європи
Вони йдуть добровольцями захищати свою землю і безпеку європейців, які завжди зверхньо дивилися на Україну. Звичайні чоловіки, хлопчиська, яким би працювати, виховувати дітей, вчитися, ходити на побачення – стали спражніми лицарями духу і честі. Ангелами війни. Українська ж влада продовжує нав’язувати світові оманливу думку, що війни в Україні немає. Але «перемир’я» є. І мобілізаця є. І податок на війну. І вбиті. І поранені. І «братські могили»…
За європейськими стандартами, смерть навіть однієї людини – це найбільша трагедія. В Україні ж, за словами політика Олександра Донія, влада досі не склала реєстру не лише жертв російської агресії, а навіть реєстру загибелі українських військовослужбовців. А нація повинна б знати поіменно своїх загиблих захисників.
Події у Франції мали б змусити вище керівництво нашої держави глянути по-іншому на українські реалії. Наші жертви не менш значущі, аніж французькі. Українці пишуть у соцмережах: ніхто не проти, щоб президент нашої держави їхав у Париж на Марш пам’яті за загиблими французами, але дуже хотілося б, аби він приїхав на похорон хоча б одного убитого героя під час так званого «перемир’я».
Усміхатися в теле- і фотооб’єктиви провідних медіа планети, йдучи в колоні зі світовими лідерами, значно приємніше, ніж глянути в заплакані очі вдови, матері чи осиротілої дитини. І ще. Чому президент Порошенко не зуміє (чи не хоче) так потужно привернути увагу до терроризму в Україні, як це зробив французький президент Олланд? Організувати марш миру, приміром, у Маріуполі. Заодно, провести світовим лідерам екскурсію в донецький аеропорт. Дати можливість послухати смертельний акомпонемент російських «Градів», «Ураганів», «калашів»… Побачити випалену вогнем і зорану танками українську землю. Висловити співчуття сім’ям загиблих. Подякувати українським воякам, нації за боротьбу з російським тероризмом. Дати зрозуміти, що в нас не громадянська війна. Й продемонструвати Путіну і Московії загалом: «I am Donbas», «Je suis Ukraine».
Ольга ЧОРНА.
