«Ноу-хау» по-тернопільськи: шуфлю – в руки, щебінь – в яму
Нарешті на вулиці Симоненка, як і на деяких інших «не центрових», засипали вибоїни. Не закатали за всіма канонами ямкового ремонту клинцем та асфальтом, а саме засипали – щебенем уперемішку з землею…
Для автомобілістів і то щастя – машини вже можуть їздити не від узбіччя до узбіччя, а більш-менш рівно. І хоча у даному випадку поняття «їздити» виглядає явним перебільшенням, проте «переваги» нового для обласних центрів методу латання доріг за версією дорожників очевидні. Відтепер, щоб засипати вибоїну, їм не потрібно ні катка, ні іншої спеціальної техніки – лише земля і щебінь у кузові самоскида та шуфля у руках «помаранчевої» людини.
«Ноу-хау» по-тернопільськи належно оцінили як місцеві водії, так і наші гості. Ті ж, хто вчасно не звернув увагу на розсипаний на трасах щебінь, поплатилися незапланованим ремонтом своїх авто. Відтак комунальники можуть сміливо звертатися до Патентної палати, щоб зареєструвати авторське право на свій ексклюзивний винахід. До речі, першу нагоду отримати хоча б якесь документальне підтвердження цинічної бездіяльності вони втратили ще взимку, залишивши Тернопіль та його мешканців сам на сам зі сніговими заметами.
Узагалі ж, складається враження, що міські дорожники працюють в унісон з державтоінспекторами та докладають величезних зусиль для того, щоб швидкість руху транспорту на вулицях обласного центру у жодному випадку та на всіх без винятку напрямках не ставила під загрозу життя і здоров’я недисциплінованих пішоходів.
Та, як відомо, правил без винятків не буває. Є у Тернополі й належно відремонтовані траси. Наприклад, у центрі міста та біля адміністративних приміщень органів влади. Але і тут не обійшлося без ложки дьогтю у діжці солодких запевнень реаніматорів міських автошляхів про те, що крутим автівкам чиновників з білого дому ніщо не загрожує. Зокрема, на вулиці Крушельницької хтось знищив новеньке асфальтне покриття. Натомість тут виріс «лежачий поліцейський» зі щебеню – серйозна перепона для любителів швидкої їзди і, знову ж таки, яскравий вияв неприхованої турботи про людей, які не звикли зважати на правила руху та зазвичай переходять дорогу де їм заманеться.
Що не кажіть, а не все так погано у нашому спільному домі. Безпечно тут на дорогах, затишно серед височенних трав і бур’янів на узбіччі. А ще відкликані мером з відпусток дорожники намагаються якнайчастіше потрапляти на очі тернополянам саме у години пік – то перекриють трасу з найбільш інтенсивним рухом громадського транспорту, то помітять територію заборонними знаками і вовтузяться біля невеличкої купки асфальту, не звертаючи жодної уваги на репліки роздратованих водіїв.
Напевно, саме така поведінка комунальників провокує численні нарікання мешканців обласного центру. Мовляв, колись ремонтували вулиці навіть уночі, щоб в інший час доби не заважати людям добиратися на роботу чи додому, а на посадах працювали професіонали. Нині ж – куди не глянь – самі дилетанти. Від цього всі наші біди, – нарікають песимісти.
Особисто я ніколи не погоджуся з тими, хто плаче за минулим. Колись у величезному бюрократичному апараті дурнями можна було греблю гатити. У цьому контексті не можна ще раз не згадати й про вулицю Симоненка. Проектуючи «Аляску», тодішні генії архітектури, швидше за все, надали цій артерії статус другорядної – з помірною інтенсивністю руху, вузькою проїжджою частиною та, відповідно, з меншими затратами матеріалів під основу і на дорожнє покриття. Тоді міський бюджет зекономив гроші, дорожники – час, а мешканці… Якраз про мешканців ніхто й не подумав.
Тепер вулиця, названа іменем великого українського поета, – одна з найбільш завантажених магістралей нашого міста. І не дивно, адже у цій частині мікрорайону Сонячний у кільканадцяти висотках проживає значно більше людей, ніж у Центрі чи на старій Дружбі. Багато хто з них має власне авто, інші ж користуються громадським транспортом – по Симоненка в обидва боки курсують маршрутки №№ 13, 22, 19, 18, 14, 27, 85 та тролейбус №8.
Як результат – безперервний транспортний потік серед безлічі вибоїн на дорозі. Щоправда, недавно ці ями засипали камінцями. До кінця літа, може, й притрусять асфальтом – для «галочки» у звіті, бо, на думку фахівців, врятувати «другорядну» вулицю зможе лише повна її реконструкція, на яку у міській казні завжди бракуватиме коштів.
Ось вам і реалії, а ви кажете, що колись було все, як у казці про золоту рибку. Повірте, ще довго новим людям і новій владі доведеться позбуватися незавидної спадщини минулого. Позбуватися, а не примножувати її все новими непродуманими «ініціативами». Шукати і, головне, знаходити можливості для вирішення проблем. Вирішувати їх не від літа до наступного снігу, а, принаймні, на кілька десятиріч уперед.
Юрко СНІГУР.
Черговий сюрприз від комунальників чекав нас напередодні Дня Конституції. Саме 27 червня був запланований ремонт дороги на Живова. Про перекриття вулиці та зміну руху громадського транспорту перевізників повідомили заздалегідь.
Натомість, у четвер з 9 години ранку дорожники стали табором на вулиці… Пирогова. Через це водії були змушені оминати цю ділянку дороги та стояти у довжелезних тягучках на вулиці Острозького. Цього ж дня на сайті Тернопільської міської ради з’явилася інформація: «Комунальники перепрошують тернополян за створені незручності та просять з розумінням ставитись до подібних ситуацій».
Уже у зовсім по-іншому звучить закінчення офіційного перепрошення. Виявляється, що чиновники, відповідальні за цю ділянку роботи, отримали суворе попередження від міського голови Сергія Надала. Крім того, очільник міста дав доручення з’ясувати детальні причини зміни графіку та невчасного інформування населення.
Як бачимо, влада Тернополя нарешті навчилася оперативно реагувати на недоліки у роботі комунальних служб. От якби у мерії ще взяли за правило попереджати, або хоча б не допускати їх…
