Рішенням виконкому Тернопільської міської ради попереднього скликання 22 жовтня 2009 року приватному вищому навчальному закладу «Інститут економіки і підприємництва» було надано містобудівні умови і обмеження щодо забудови земельної ділянки на проспекті Злуки (фактично, території колишнього стадіону ВАТ «Текстерно»). А 4 вересня ц.р. теперішній міськвиконком вносить зміни до містобудівних умов і збільшує граничну висоту будівлі з 27 м до 37 (дозволяє будувати замість 5-ти – 9-ти поверхові будинки). Для багатьох рішення 2009 року було невідомим і тому депутат міської ради Петро Ландяк надіслав депутатський запит на адресу управління містобудування архітектури та кадастру з проханням надати йому для ознайомлення інформацію щодо детального плану забудови даної земельної ділянки. У відповіді на ім’я депутата за підписом заступника міського голови Володимира Камінського, датованою 9 жовтня ц.р. йдеться про те, що інформація щодо детального плану забудови на проспекті Злуки в управлінні містобудування, архітектури та кадастру відсутня. Постає питання: яким чином влада попередня і теперішня приймають, що явно суперечать законодавству України? Зважаючи на ситуацію, що склалася, депутат звернувся до міської влади та громадськості з відкритим листом.
Відкритий лист
до Тернопільського міського голови, громадськості міста та ініціаторів забудови стадіону на проспекті Злуки.
Наростаючого резонансу набирає ймовірність забудови стадіону, зведеного у 70-х роках одним з колишніх промислових гігантів України – Тернопільським бавовняно-прядильним комбінатом . Ті, хто його закладав, і подумати не могли, що через якийсь час виникне питання забудови спортивної арени. Маючи офіційного користувача, а ним останні 10років є Інститут економіки і підприємництва ,стадіон все ж таки виглядав безгоспним. Вочевидь, це була продумана підготовка громадської думки, мовляв, стадіон у занедбаному стані, а отже його слід забудувати…
Куди ми йдемо? Чим керуються представники влади, приймаючи такі рішення?Як зарадити цій ситуації? Ці питання, я переконаний, турбують всіх небайдужих, яких, слава Богу, достатньо.
Я народився на Тернопільщині. У Тернополі живу більше тридцяти років. Вперше, коли приїхав сюди зі Львова на практику, я закохався в місто з першого погляду. Чисте, охайне, квітуче, зелене, з просторими широкими вулицями, прекрасними скверами і парками. Просторість цього міста робила його величним. Було відчуття обласного центру, справжньої адміністративної столиці території.
Переконаний, що фахівці, які створювали концепцію розвитку нашого міста у післявоєнний період і в часи інтенсивної забудови 60-80-тих років минулого століття, відповідально і з любов’ю формували образ нового сучасного міста, створюючи сприятливі умови для проживання тернополян. У цьому проявився не лише високий професіоналізм наших попередників, а й почуття відповідальності перед наступними поколіннями. Прораховували все: прогнозоване збільшенням автотранспорту, оптимально визначались червоні лінії та лінії забудови, які дозволяли розміщувати зелені зони, пішохідні доріжки, місця для паркування автомобілів. Нормативно встановлені відстані між житловими будинками дозволяли не тільки висаджувати дерева, що створювали окрасу міста, а й забезпечували пожежну безпеку та ефективне медичне обслуговування. Органічно й оптимально розміщувалися дитячі садочки, школи, спортивні майданчики, стадіони. Тернопіль роками займав перше місце в Україні за чистотою та охайністю.
Що ж маємо нині?
Міська влада добрий десяток літ діє, ніби той Марко, який вискочив з конопель. У дощенту розграбованому місті шукає бодай латочку землі для будівництва, і без будь-яких норм та логіки ліпить, як не “свічку”, то торгово-розважальний “генделик”. Тулить туди, де вже й притулити немає де. Будинки, як у Шанхаї, – налазять один на одного, а чиновник все “тулить”, стискаючи прибудинкові території, крок за кроком витискаючи з міста дитячі й спортивні майданчики. Нагулявши непомірні фінансові апетити на своїй безкарності, влада знахабніло, на очах довірливих тернополян раз за разом ”відкушує” клапті землі навіть у парках. Чимраз, то більший кусень. Як бачите, тепер вирішили «завойовувати» стадіони. Щоправда, не розвитком фізичної культури й спортивними досягненнями, а залізобетоном і цеглою.
Перший такий злочин проти громади відбувся кілька років тому, коли в училищі №4 забудували учнівський стадіон . Тепер налаштувалися на колишній стадіон ВАТ «Текстерно».
Чому всі ці безчинства проходять безпротестно? Може тому, що толерантна тернопільська громада мовчить через свою вихованість? Або наше громадянське суспільство ще не сформувалося, як потужна сила? На противагу ввічливим тернополянам, представники влади загубили совість за фасадом красивих слів про національне відродження і покращення життя городян, лише покращуючи своє власне. На жаль цинізм у владі стає нормою, а це вже загрожує національній безпеці, бо безчинство чиновника здатне зруйнувати державу швидше, ніж вторгнення стороннього ворога.
Як не допустити забудови стадіону?
Звертаюся до тих, хто спричинився до цієї афери, зокрема до міського голови та депутатської фракції «Свобода», без підтримки якої не може бути прийняте жодне рішення, вирішити цю проблему, створену попередниками та підправлену теперішнім виконкомом у вересні цього року з вигодою для забудовника.
Який пропоную вихід?
Розуміючи забудовника, який ще у 2009 році отримав вихідні умови для проектування будинків, і у зв’язку з цим витратив свій час та кошти, пропоную йому в даній ситуації бути готовим до компромісу.
Міська влада має скасувати рішення виконавчих комітетів 2009 року і вересня 2013 року на тій підставі, що вони прийняті з порушенням чинного законодавства. Адже донині немає розробленого і затвердженого детального плану забудови території на проспекті Злуки, в тому числі тієї, де знаходиться стадіон. У цій ситуації, вважаю, доцільно подумати про компенсацію забудовнику через надання йому інших земельних ділянок, якими володіє або може заволодіти КП “Тернопільбудінцестзамовник”. Враховуючи обставини, що склалися, це було б правильно і обгрунтовано.
У вирішенні цього важливого для міста питання може допомогти й прокуратура, маючи достатній арсенал засобів для скасування незаконно прийнятих рішень, і цим прислужитись громаді міста.
Виходячи з викладеного, закликаю до «круглого столу», тобто до відкритої розмови всіх зацікавлених і причетних до порушеної справи, із залученням до широкого обговорення громадськості.
Я закликаю усіх до мудрості, виваженості, стриманості та компромісу з метою прийняття рішення, де не буде переможених, а переможцем стане громада нашого міста.
Петро ЛАНДЯК, депутат Тернопільської міської ради
