або Чому тернополяни нерідко переплачують гривню за проїзд у громадському транспорті
Неправдою світ пройдеш, та назад не повернешся. Ця народна мудрість сьогодні актуальна як ніколи. Адже на кожному кроці нас намагаються обдурити нещирими обіцянками. Не став винятком і випадок, про який хочу розповісти читачам «Нашого ДНЯ».
Нещодавно у міській раді відбулася прес-конференція, на якій йшлося про роботу громадського транспорту. Зі слів міського голови Сергія Надала та начальника управління транспорту Ігоря Мединського, він працює майже бездоганно.
Оскільки мене цікавив рух так званих «соціальних» маршруток, захотіла впевнитися, чи насправді вони так справно дотримуються графіків, як переконливо запевняли чиновники. Насамперед, вирішила з’ясувати, чи дійсно на кожній зупинці громадського транспорту, як стверджував пан Мединський, знаходиться розклад курсування «соціалок». Як з’ясувалося, такі таблички вивісили лише на окремих зупинках і то настільки високо, що треба добряче задерти голову вгору, аби їх побачити. Як, скажімо, на зупинці ТРЦ «Подоляни». Сюди соціальний автобус №22 мав прибути о 20 годині 3 хвилини.. Точно у вказаний час до зупинки дійсно під’їхала маршрутка, але не соціальна, а та, що працює у режимі маршрутного таксі. Зайшовши у салон, поцікавилася у водія, чому замість «соціальної» прибула звичайна маршрутка? Він здивовано відповів: «А я звідки знаю? Я приїхав за графіком».
– Але ж згідно з розкладом руху мав приїхати соціальний автобус, – заперечую йому.
Побачивши мою настирність, водій кинув ніби відчіпне: «Вона обламалася». Подякувавши за інформацію, я вийшла з автобуса і вирішила дочекатися наступного – о 20 годині 18 хвилин мав би прибути «соціальний» 19-й. Та не встигла оглянутися, як він під’їхав до зупинки майже на п’ятнадцять хвилин раніше. Заледве люди встигли зайти у салон, як маршрутка миттєво рвонула з місця і на шаленій швидкості помчала за встановленим маршрутом. Я ледь втрималася на ногах, не встигши дійти до крісла. У такому ж темпі ми не їхали, а, без перебільшення, летіли всю дорогу. Вийшовши на потрібній зупинці, з полегшенням зітхнула і ще раз переконалася, що усі розповіді посадовців про добросовісних водіїв і їх належне ставлення до своїх обов’язків є не чим іншим, як банальним обманом людей. Звичайно, було б несправедливо оцінювати усіх за однією міркою, адже більшість водіїв дорожать своєю професією, дбають про культуру обслуговування пасажирів, про якість перевезень. Та їхню бездоганну репутацію «підмочують» новітні «шумахери», яких не турбує ні власний імідж, ні думка тернополян про роботу міського громадського транспорту у цілому.
Наступного дня знову побувала на зупинці ТРЦ «Подоляни», аби відстежити рух «соціальних» маршруток. Та, на жаль, як і минулого разу, ситуація практично не змінилася. Водій 22-го маршруту, який прибув до зупинки о 20.38, на моє запитання, чому замість соціальної приїхала звичайна маршрутка,відповів: «Я приїхав за графіком».
Постає запитання: хто ж тоді складав такі графіки? Та й, у підсумку, який з них толк, якщо маршрутки курсують, як заманеться? Люди приходять до зупинки, сподіваючись, що у визначений час приїде «соціальний», а натомість мусять замість півтори гривні платити 2.50, бо до наступного доведеться ще довгенько чекати, та й, взагалі, невідомо, чи він не «обламається» у дорозі.
Віра КВАСНИЦЯ.
