З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато українців переїхали до Польщі. Попри труднощі, вони продовжують допомагати одне одному. Тернопільська молодь бере активну участь у волонтерському русі Польщі з перших днів війни. Ми поспілкувалися з дівчатами, які приділяють волонтерству багато часу, зокрема допомагають людям, які виїхали з гарячих точок.
Аліна Онисько, студентка 3-го курсу Тернопільського національного педагогічного університету ім. В . Гнатюка в березні виїхала до Варшави.
– Приблизно через тиждень мого перебування там я дізналась про волонтерську групу «Zasoby», створену поляками, вирішила приєднатися. Ми зустрічались на вокзалі «Варшава Західна» та допомагали приїжджим знайти житло, також організовували транспорт в інші країни, допомагали їжею, чаєм, водою. Я була в секції реєстрації пошуку житла і допомагала перекладати з польської мови на українську. Також виконувала інші завдання, які були актуальними, – розповідає Аліна.
Люди з волонтерської групи консультували приїжджих щодо найрізноманітніших запитань: де купити стартовий пакет, де підзарядити телефон, де що розташовано на вокзалі. Аліна розповідає, що практично одразу влилась у спільну роботу. На початку всім «новобранцям» провели інструктаж або, як кажуть поляки, – «szkolenia». Кожен волонтер заповняв анкету та згодом записувався у розклад. Також можна було вибрати секцію діяльності, а в середньому робота тривала 5 годин.
Катерина Корпак, волонтерка-перекладачка на вроцлавському залізничному вокзалі, у зв’язку з війною виїхала до Вроцлава. Долучилась до волонтерської організації одразу після приїзду – на початку березня.
– Це було справжнє коло однодумців, небайдужих поляків, українців, які своїми силами стали до роботи в нелегкий для України час, – каже Катерина. – У Вроцлаві є багато місць, де допомагають нашим співвітчизникам, наприклад, з необхідними речами чи медичними консультаціями. Наша робота була зорієнтована на людей, які щойно приїхали. В інформаційному центрі їм надавали помешкання, люди могли поїсти і отримати необхідні засоби гігієни.
У групі в соцмережі Facebook волонтери поширювали список необхідних речей. Всі небайдужі миттєво реагували, купували за свої гроші потрібні речі та приносили у відведені для збору місця. Окрім того, влада у Польщі дозволила безкоштовно користуватись залізничним і громадським транспортом усім українцям, які перетнули кордон після 24 лютого.
– Я допомагала з перекладом, кожного дня мої обов’язки змінювались. Інколи я допомагала українцям придбати квитки на потяг, інколи працювала на видачі засобів гігієни. Часом треба було просто допомогти порозумітись волонтерам-полякам і волонтерам-українцям. Але найчастіше треба було надавати людям, що втекли від війни, інформацію про житло, – розповідає Катерина.
Олександра Нетреба, підприємиця, громадська діячка, блогерка з першим днем війни виїхала з України до польського селища Устроне-Морське.
– Найскладнішою для мене була саме дорога з України в Польщу, – згадує Олександра. – Ми ночували у нашій машині, далі – у школі, в театрі.
У Польщі вона почала волонтерити на другий тиждень після приїзду, від початку березня, в місцевій волонтерській групі від уряду. Допомагали приїжджим українцям речами: одягом, взуттям, валізами, сумками, дитячими іграшками. Двічі на тиждень привозили велику кількість гуманітарної допомоги, яку сортували та видавали людям.
– Українці приходили у волонтерський центр не заради речей, а просто для того, щоб поспілкуватись. Це був такий осередок, де збиралися люди і могли поговорити. Українці, поки дивилися на речі, розмовляли між собою, і було видно, як від цього стає легше. Це було так незвично, коли хтось приходив за моральною підтримкою до нас. Людям, які втікали від війни, її дуже бракувало, – ділиться дівчина.
Олександра організувала доставку необхідних речей і в Україну.
– Ми домовилися з керівниками групи про гуманітарну допомогу, – каже дівчина. – Нам її видали «на чесне слово», просто повірили. Мушу сказати, видали досить багато. Це був одяг, речі побутового вжитку.
Олександра розповідає, що найскладніше і найдорожче було знайти транспорт для доставки. А приїхавши до Тернополя, всю зібрану допомогу передала місцевій благодійній організації.
Катерина МАГУЛА.
