Із 14 жовтня до 4 листопада тривав прийом заявок на відбір до нової патрульної служби Тернополя. Охочих виявилося 4 тисячі 776. Серед них трохи більше 7% нинішніх правоохоронців, 35% – жінки, 4053 – з Тернополя або області. Майже 60% кандидатів мають вищу освіту.
Після прийому анкет виявилося, що на одне місце в патрульній поліції претендують 24 особи. Нині в області триває перший етап відбору – комп’ютерного тестування на вміння логічно мислити. Далі кандидатів ще “просіють” через тест на рівень фізичної підготовки, медогляд і психологічний тест. Потім буде інтенсивне навчання, після якого ми отримаємо 200 поліцейських.
Кажуть, раз у кільканадцять років професію треба кардинально міняти. Вирішила і я спробувати щось нове й подала документи в патрульну поліцію. Правду кажучи, ніколи не мріяла, ані уявляла себе поліцейським, бо як не крути, а міліцію у нас не вельми полюбляють. А тут така приваблива можливість змінити щось не тільки у власному житті, але й загалом у країні.
А чому б і ні?
Ідея податися у патрульні з’явилася за кілька днів до офіційного старту набору в Тернополі. До того просто гортала новини, читала про запровадження проекту в Києві, інших містах України. Але це було десь дуже далеко, аж раптом сусідка в розмові між іншим сказала, що спробує сили у відборі. І тоді я сама себе запитала: а чому б і ні?
Анкету можна було подати особисто в Українському домі «Перемога» або ж через Інтернет. Цікавість взяла гору – вирішила побачити все на власні очі. Не ризикнула в перший день прийому документів (а це було 14 жовтня), бо розуміла, що черги будуть чималенькі. Другого дня бажаючих було не густо, ну, принаймні черг не спостерігала. Анкету заповнила швидко, пані в приймальній комісії уважно вивчила дані з паспорта та звірила з записами в анкеті. Те ж повторила з водійськими правами. Мило посміхнулась і сказала, щоб я очікувала повідомлення на електронну скриньку. На тому й завершився перший етап. Лист від комісії прийшов наступного дня, в ньому повідомляли, що анкету розглянуть і, якщо кандидатура підійде, то запросять до подальшого тестування.
Перевірка на логіку та увагу
Мабуть, моя анкета комісії припала до душі, бо я таки дочекалася запрошення на наступний етап – комп’ютерне тестування. За півтори години треба було відповісти на 60 запитань, за кожне правильне нараховувалось по одному балу. Тестування відбувалось у Науковій бібліотеці економічного університету. Просторий комп’ютерний зал вмістив десь до 30 осіб, можливо, було й більше, не рахувала. Приблизно третина – жінки. Зустрічали претендентів двоє представників комісії, які перевіряли паспортні дані й рекомендували всім зайняти місце в холі, означене двома письмовими столами. Крок вліво або крок вправо за означені межі карався нервовим криком членів комісії. Ага, то було не вельми приємно слухати, якось не дуже позитивно були в той день налаштовані у комісії.
Аби хоч приблизно орієнтуватись, що ж чекає на тестуванні, день перед тим залізла в Інтернет і почитала відгуки попередників. Після прочитаного очікувала справді складних запитань, але, певне, мені легкі завдання трапилися. Тести були поділені на підгрупи, до кожної з яких додавалась окрема детальна інструкція. Логіка, математика, українська мова, вміння будувати правильно висловлювання – десь такий набір завдань. Добре, що всім учасникам роздали чисті аркуші паперу та ручки, бо множити й ділити тризначні числа в умі не так то й просто. Принаймні, для мене. З того, що запам’ятала, завдання були приблизно такі: “Відомо, що всі хребетні мають хребет. Риба належить до хребетних, то яке твердження випливає з цього”. Або: “Мама купила подарунки для дітей: шарф, книгу, рукавиці, футболку. Відомо, що: 1. Подарунок Діми лежить біля футболки. 2. Подарунок Ніни лежить між подарунком Лілі та шарфом, а шарф не призначений на подарунок Вані. Кому мама що подарувала”.
Загалом результат мене задовольнив, заважаючи на те, що тестування завершила на 25 хвилин раніше зазначеного часу (здається, я була перша, хто покинув аудиторію). Не задумуючись, не перевіряючи жодної відповіді, набрала 48 балів з 60.
Того ж дня прийшов черговий лист, мене запросили на черговий етап відбору – військово-лікарська комісія. Кандидатам необхідно мати при собі паспорт, витяг із медичної документації за місцем проживання за останні 5 років, а для чоловіків – військовий квиток. Ті, хто отримає позитивний висновок лікарів, і будуть проходити наступні випробування.
Майбутніх нових поліцейських навчатимуть у Львові, на базі університету внутрішніх справ. Заплановані навчання на кінець січня.
У травні нова патрульна служба вже буде на вулицях Тернополя, обіцяють у відомстві.
Катерина НОВІЦЬКА.
