Коли Маркес розпочинав писати культовий роман “100 років самотності”, йому довелося відмовитися від роботи,закласти автомобіль і залізти у величезні борги. В якийсь момент він заклав навіть міксер та фен своєї дружини Мерседес. Дізнавшись про це, вона сказала: “Не вистачало тільки, щоб роман вийшов поганим”.
Як би не було погано, пам’ятайте, що найтемніша ніч перед світанком. 15 порад від нобелівського лауреата, колумбійського письменника, про те, чому не варто поневірятися, навіть у найскладніший період.
– Потрібно прислухатися до голосу дитини, що ти був колись і яка досі існує десь всередині. Якщо ми прислухаємося до дитини всередині нас, очі знову наповняться блиском. Якщо ми не втратимо зв’язлок із цією дитиною, не втратиться і наш зв’язок із життям.
– Спокійно. Померти важче, ніж здається.
– Єдиний спосіб жити далі – не давати спогадам розривати тебе.
– Головне в житті спільноти – вміння справлятися із страхом, головне в житті подружжя – вміння боротися із нудьгою.
– Головне не в тому, що ти не віриш, а в тому, що Бог продовжує вірити в тебе.
– Я не ношу капелюха, щоб ні перед ким його не знімати.
– Жоден божевільний не божевільний, якщо дослухатися до його висновків.
– Якщо чимось зайнята жінка, я знаю, що все буде добре. Мені цілком зрозуміло, що жінки правлять світом.
– Великі біди завжди породжували великі досягнення. Вони змушують людей хотіти жити.
– Ніколи не буває надто пізно.
– Краще прийти невчасно, ніж чекати запрошень.
– Хвилина примирення варта більше роки дружби.
– Якщо ви зустрінете своє справжнє кохання, то воно від вас нікуди не дінеться – ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік.
– Не дай собі померти, не пізнавши цього щастя – засинати із тим, кого любиш.
– Посміхайся, не надавай нещастю причин для радощів.
