Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років в СРСР відбувалися кардинальні зміни. Завдяки політиці «перебудови», «гласності» люди долали стереотипи й догми, які формувалися десятиліттями, отримали право на об’єктивну інформацію, могли вільно висловлювати власні думки. Критично мислячі викладачі та студенти, усвідомлюючи абсурдність і приреченість тоталітарної системи, щораз частіше звертала погляди до національних глибин: історії, культури, мови, ставали активними поборниками національно-державного відродження України, демократизації інституту, дерусифікації всіх сфер його життя.
Ще 9 грудня 1988 року ректор інституту професор О. А. Устенко, йдучи назустріч побажанням колективу, видав наказ №174 «Про вивчення української мови», згідно з яким з 1 січня 1989-го при кафедрі іноземних мов впроваджувався факультатив із вивчення української мови для студентів, викладачів та співробітників навчального закладу. Нового імпульсу відродженню рідної мови в ТІНГ надало прийняття у жовтні 1989 року Закону УРСР «Про мови в Українській РСР», згідно з яким проголошувався державний статус української мови.
Активним учасником процесу дерусифікації став інститутський осередок Товариства української мови ім. Т. Шевченка, який очолив енергійний та ініціативний доцент кафедри філософії А. Г. Камінський.
Активно запрацював студентський історико-етнографічний клуб «Спадщина», який діяв з кінця 1989-го – впродовж 1990-го під керівництвом викладача кафедри політичної історії В. Ф. Чайковського. При клубі функціонував лекторій з актуальних питань української минувшини. Перед його зацікавленими слухачами охоче виступали доценти Д. О. Вітко, З. М. Матисякевич, Р. М. Матейко, викладач М. В. Вербовий. До студентського клубу входило понад 30 юнаків та дівчат. Вони зібрали понад тисячу підписів своїх товаришів і викладачів з вимогою, адресованою адміністрації інституту, впровадити в навчальний процес вивчення курсу «Історія України».
12 лютого 1990 року, відповідно до Закону УРСР «Про мови в Українській РСР», постанови конференції трудового колективу ТІНГ від 28 грудня 1989-го та на виконання наказу Мінвузу УРСР № 5 від 9 січня 1990 року, видано наказ ректора №42 «Про впровадження Закону УРСР «Про мови в Українській РСР», за яким викладання всіх дисциплін для студентів інституту з 1 вересня 1990 року мало проводитися лише українською мовою. Також до 1 червня 1990-го необхідно було здійснити перехід на ведення українською мовою діловодства, засідань усіх органів та організацій інституту, зборів, виховних заходів тощо.
Справжнім виявом національного духу стало створення кафедри українознавства. Її появі передувала діяльність комісії з організаційно-методичних питань упровадження Закону УРСР «Про мови в Українській РСР» у навчальний процес на чолі з М. О. Ковтонюком, сформованої при науково-методичній раді інституту, згідно з наказом № 42 від 12 лютого 1990 року Саме вона підготувала пропозиції вченій раді ТІНГ щодо впровадження у навчальний процес курсів «Історія України» й «Історія культури України» та створення відповідної кафедри.
31 жовтня 1990 року вчена рада ТІНГ затвердила концепцію розвитку українознавства в інституті, на основі якої 12 грудня 1990-го ректор видав наказ №262 «Про українознавчу роботу в інституті». Він передбачав, що з 1 вересня 1991 року курс «Історія України» викладатиметься протягом року на I курсі всіх форм навчання.
Долаючи опір партійного керівництва, студенти і працівники університету голосно заявили про свою патріотичну позицію і зробили перші кроки до українізації освітнього процесу та розгортання національного виховання в закладі вищої освіти.
