А мені здається, що ви зовсім не змінилися: такі ж веселі, життєрадісні, розумні і красиві, як і 25 років тому. Навіть не віриться, що минуло стільки часу, – сказала при зустрічі наша кураторка Віра Томашівна Боднар.
Як швидко біжить час… А чверть століття тому, 28 червня 1996 року, у нашого «3-В» був випускний у Чортківському медичному училищі.
Цей день ви будете пам’ятати завжди, адже сьогодні прийняли Конституцію України, – вітаючи, говорила наша викладачка Галина Грицьків .
І дійсно, щоразу, 28 червня, у День Конституції України, я згадую свій випускний. Кожних п’ять років у нас була зустріч випускників. І ось 25 літ… Для когось – це ціле життя, а для нас – ніби одна мить. Життя порозкидало нас по світу, але, на щастя, тепер є соцмережі, завдяки яким можна було знайти одногрупниць.
“Ніколи б не подумала, що наша тихенька, скромна Вірочка стане Шерлоком Холмсом і почне розшукувати своїх подруг в усіх куточках землі”, – говорила моя старша сестра Тетяна. Пости у Фейсбук , дзвінки, переписки, «зіпсований телефон»… Нарешті! Із 32 моїх одногрупниць знайдено 30. А головне – наша улюблена кураторка Віра Томашівна!
…Хвилююча мить, 21серпня 2021 року. Під вербу біля Чортківського медичного коледжу поступово приходили святково одягнені красуні. А ось і наша чарівна Віра Томашівна! Викладач на місці – можна йти на пари! За 25 років училище стало коледжем, з новими корпусами і кабінетами. Півтори години ми мандрували знайомими коридорами, кабінетами і немов повернулися в юність… Нашим екскурсоводом був Андрій Леонідович Орленко – заступник директора Чортківського фахового медичного коледжу з навчально-виробничої роботи. Він охоче показував і відповідав на наші запитання.
На завершення – перекличка. В алфавітному порядку ми розповідали трішки про себе. А далі – фотосесія, молитва у соборі верховних апостолів Петра і Павла (будучи студентами, ми складали цеглу з Галиною Дем’янівною Грицьків під час його будівництва). І тепла дружня розмова в кафе. Ми розглядали студентські фото, повертаючись в далекі дев’яності роки. Згадували гуртожиток, підготовку до екзаменів і наші дні народження.
За 25 років ми подорослішали, створили сім’ї, хтось став мамою, а дехто вже й бабусею. Хтось залишився працювати медсестрою чи лікарем в Україні, але більшість поїхали за кордон: Чехія, Польща, Італія, Іспанія, Німеччина, Америка… Та це й не дивно, адже медсестри отримують в Україні мінімальну зарплату. Та, незважаючи на кордони, ми зустрілись! На зустріч приїхали одинадцять колишніх студенток. Але яка це була зустріч: неймовірна і незабутня!
“Дякую, що ти мене знайшла!” – на прощання сказала Наталя Жизномірська (Гайовська).
Та свято не було би таким цікавим, якби не Віра Томашівна, нашої кураторка: енергійна, розумна, красива! Минули роки, а ми залишилися однією великою дружньою родиною!
Віра СИРОТА-ЯБЛОНЬ,
випускниця «3-В» медсестринського відділення Чортківського медичного училища 1996 року.
