Комунальні платежі ростуть, як хліб на розпушувачах. Та чи зазнає змін на краще якість цих послуг?
Минулої суботи півдня з «гарячого» крана текла заледве тепла вода, і тільки підвечір до сушки у ванній не можна було доторкнутися – розпеклася, як пательня.
Уже не вперше, кардинально підвищуючи вартість тарифів, комунальники ані на копійку не покращують якість послуг, які надають населенню, а подекуди діють навіть з точністю до навпаки. І, на жаль, так працюють не лише вони…
Якщо детальніше проаналізувати соціально-економічну та навіть суспільно-політичну ситуацію у нашій добряче пошарпаній останніми подіями країні, мимоволі складається враження, що чим дорожчим стає життя українців, тим їх більше ошукують. До влади знову повертаються вчорашні корупціонери або невігласи, споживчі ринки заполонили низькопробні контрафактні товари та низькосортні продукти, нас і надалі змушують платити за послуги, яких не надають, закликають жертвувати на благодійність, яка не доходить до адресатів…
Здається, уже всі зрозуміли, що у вітчизняного, стовідсотково орієнтованого на зовнішні запозичення, уряду немає іншого виходу, ніж грати за правилами Міжнародного валютного фонду та інших фінансових інституцій. Звідси – і нові «економічно обґрунтовані» комунальні тарифи, і небувалий обвал національної валюти, яку «відпустили у вільне плавання», і «заморожені» заробітні плати працівникам бюджетної сфери. Іншими словами, якщо економити, то скрізь і у всьому. Проте вже зовсім випадає з режиму «жити за статками» скупе повідомлення у ЗМІ про те, що тільки у червні від корупції у фіскальних органах державний бюджет недоотримав майже 5 мільярдів гривень.
Отже, виявляється, існують й інші джерела наповнення казни, але їх попри часті обіцянки чомусь і досі не задіяли, та й навряд чи збираються робити це у найближчій перспективі.
А тим часом люди з непідробною тривогою не тільки спостерігають за подіями на Сході, а й з острахом чекають осені, коли розпочнеться новий опалювальний сезон. Не секрет, що вже сьогодні багато хто змушений думати не лише про територіальну цілісність нашої держави, а й про те, чи зможе вижити у цій країні за сто доларів на місяць. Як не парадоксально, але зараз ці дві абсолютно не пов’язані одна з одною проблеми урівноважують шальки терезів насущних інтересів українців і ще невідомо, яка з них переважить у жовтні – вроджений патріотизм чи набутий скептицизм на кшталт «своя сорочка ближче до тіла»
У травні в Україні майже на 60 відсотків підвищилися тарифи на газ для населення, ціна якого і надалі зростатиме впродовж наступних трьох років: у 2015-му – ще на 40; у 2016-му – на 20 і у 2017 році – на 20 відсотків. У результаті мінімальний тариф за тисячу кубів газу перевищить дві тисячі гривень.
З початку минулого місяця тарифи на електроенергію для населення, яке споживає майже третину виробленого в країні струму, зросли на 10-40 відсотків, причому ціна кіловат-години напряму залежить від обсягу споживання.
За підрахунками Національної комісії регулювання енергетики, підвищення тарифів призведе до збільшення місячних витрат на оплату електроенергії на 4 гривні за умови споживання 150 кВт/год., та 40 грн. за умови споживання 800 кВт/год. Щомісячно.
Унаслідок подорожчання газу поповзла вгору і вартість послуг центрального опалення для багатоквартирних будинків. У Тернополі змінилася не тільки ціна, а й механізм нарахування оплати. Так, з наступного місця тернополяни сплачуватимуть 8,12 грн. за один кв. метр тільки протягом опалювального періоду, тоді як раніше споживачам нараховували 1,30 грн. за кв. метр опалювальної площі протягом року та 4,89 грн. – упродовж опалювального періоду. Якщо порівнювати річну плату за послугу з централізованого опалення при нормативній тривалості опалювального періоду 190 діб за новим та попереднім тарифами, її вартість зросте на 10,1відсотка, запевняють у «Тернопільміськтеплокомуненерго».
Уже з 1 липня у нашому місті тариф на централізоване водопостачання та водовідведення зріс на 37відсотків – із 5 грн. 48 коп. до 7 грн. 52 коп. за один кубометр води, – про це повідомили у «Тернопільводоканалі». Тож задля економії тут порадили споживачам встановлювати індивідуальні лічильники і пояснили, чому це виправдано. Як свідчить практика, кожен мешканець, у квартирі якого встановлено лічильник, за місяць споживає не більше 3 кубометрів води, тоді як за відсутності цього приладу обліку йому здійснюють нарахування майже за 6 кубометрів.
Також з початку цього місяця зросли ціни і на гарячу воду. Нині один її кубометр за умови підключення сушки для рушників до систем гарячого водопостачання подорожчав з 15,71 грн. до 21,86 грн. Якщо тернополяни не мають такої «додаткової зручності», вони сплачуватимуть за гарячу воду 20,34 грн. за кубометр.
Що ж до квартплати та цін за вивіз сміття, цілком очевидно, що й тут нас незабаром «порадують», хоча специфічного смороду від заяложених контейнерів біля під’їздів із залишками напівзігнилих відходів навряд чи поменшає.
І наостанок. Я недаремно розпочав з того, що публічно «поскаржився» на холодну воду з «гарячого» крана. А ще міг би розповісти, як неодноразово ставав свідком аварій на водогоні, внаслідок яких тисячі кубометрів води годинами «миють» асфальт на тернопільських вулицях. Про «чай» зі шматочками іржі прямо зі змішувача вже навіть не говорю. З чиєї кишені компенсовують ці втрати? Або хто зазвичай платить за тепло, яке взимку розтоплює сніг та зеленить траву у місцях прокладеної теплоцентралі? Чому моя мама, яка живе у райцентрі, постійно змушена дихати газоліном, який «для тиску» нагнітають у газову трубу? А, скажіть, кому з вас вдалося отримати належну компенсацію від енергогенеруючих організацій за зіпсуту через перепади напруги техніку?
Веду до того, що у найбільш кризові для країни періоди, коли влада змушена йти на непопулярні заходи і підвищувати ціни, чиновникам важливо не стільки думати про додатково відібрані від своїх громадян кошти для латання фінансових дір, скільки про те, як дати українцям хоча щось узамін. Наприклад, дорожчі, але якісніші продукти, товари, послуги.
Це, звичайно, не наповнить наші бюджети, проте, принаймні, морально допоможе протриматися до обіцяного вже новою владою «європейського майбутнього» з усіма позитивними від цього наслідками – гідними зарплатами та високими соціальними стандартами.
Поки ж очевидно інше: жити по-новому за старими цінами українці однозначно вже не будуть, а жити по-старому за новими цінами вже не хочуть. Чим краще це зрозуміють на Грушевського і Банковій, тим швидше ми не тільки не будемо платити за «мертву» воду на асфальті зі своєї кишені та ще й живими грішми, а й перестанемо гадати, до якої комунальної організації передусім треба звозити шини.
Юрко СНІГУР.
