Її видання очікували довгих 5 років. І ось, як тільки перші екземпляри вийшли з друкарні, книга стала надзвичайно потрібною і вже кілька разів була перевидана. Авторка книги Анастасія Леухіна писала її у співавторстві з людьми, які пережили хвороби, діагнози, смерть рідних людей, писала для того, щоб інші знайшли розраду для себе.
«Зовсім не страшна книга. Про життя, смерть і все, що поміж ними» входить у список рекомендованих книг ВВС-2020 та отримала першу премію у номінації «Найкраща книга для особистісного розвитку» в Україні-2020. Чому її читають, видають в аудіо- та цифровому форматі, випустили шрифтом Брайля, дарують лікарям, медичному персоналу та пацієнтам хоспісів, у чому секрет потрібності «не страшної книги» – з’ясовувала наша кореспондентка.
10 та 11 листопада Анастасія Леухіна разом зі своєю «Не страшною книгою» провела на Тернопіллі – спочатку зустрілась з читачами у Чорткові, наступного дня – з майбутніми медиками та їх викладачами у Тернополі.
Чортків здивував, адже серед аудиторії, яку запросила Наталія Ружніцька, третина сімейних лікарів вже читали книгу повністю або частково. Видання брали у місцевій бібліотеці.
- Я з’ясувала, звідки книга в бібліотеці Чорткова, – посміхається Анастасія Леухіна. – На ній екслібрис членкині журі Тамари Сухенко, яке саме назвало видання найкращою книгою року. Тоді Тамара проводила стратегічну сесію для Чортківської бібліотеки. І передала їм свій примірник книги. Так, за чудовим збігом обставин, видання прочитали багато сімейних лікарів та педіатрів Чорткова.
Наступного дня авторка зустрілася зі студентами Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського. Місце зустрічі – просторий зал університетської бібліотеки. Мета зустрічі – розказати про книгу, яку написали, аби страху та болю ставало все менше, а також про спеціальний курс «Людяність та емпатія в охороні здоров’я», який допоможе будувати непрості відносини між лікарем і пацієнтом.
- Над цим курсом ми працюємо разом з Іриною Боровик, Софією Гусак, Наталією Галіяш, координатор від медуніверситету – Оксана Сидоренко. Дуже пишаюся нашою спільною роботою, на яку надихнула книга, – розказує авторка Анастасія Леухіна. – «Зовсім не страшна книга» допомагає нам говорити про важливі речі, наприклад, про те, повідомляти людям діагнози чи ні, наскільки важливий для родичів пацієнтів доступ у реанімації, наскільки важливо навчати медиків комунікаціям, якою є роль лікаря та медсестри в житті людини.
Багато історій у книзі написали люди, які влаштували вдома догляд за своїми рідними, коли хворобу вже неможливо було подолати. Рідні свідчать: це був час, за який вони подарувати близьким усю свою любов і зробили все, що можливо, не додаючи своїм близьким зайвих страждань, а також змогли гідно попрощатись, виконати останні бажання.
Якщо є паліативний пацієнт вдома – це дуже складні питання, але книга допомагає нам вирішити багато проблем, – зауважила у вступному слові доцентка кафедри педіатрії Наталія Галіяш.
Зустріч з авторкою книги Анастасією Леухіною була надзвичайно теплою, особисто я ніби разом з нею проходила шлях, коли мама втрачає дитину, а двері реанімації зачинені; коли мама хворіє й опиняється в лікарні; коли поспіхом готуєш квартиру до зустрічі людини після лікування – такі спогади є у кожної родини. Отримавши свій власний досвід втрати дитини, Анастасія Леухіна вирішила допомогти іншим і домагатись доступу рідних у відділення інтенсивної терапії. І це не може не захоплювати – громадська робота на користь людям, яка змінює відносини між лікарями та рідними їхніх пацієнтів, дарує сили на одужання чи на життя хворим. Це бажання стати опорою іншим, зібравши свідчення десятків людей, які пережили втрати, а також тих, чиї рідні змогли побороти недуги і хто сам зміг подолати хворобу або навчився з нею жити, цінуючи кожен день. Книга, яка не перекладає всю відповідальність за життя тільки на плечі лікарів, але надихає шукати розраду в багатьох спеціалістів, щоби зробити правильний вибір. І сповнена великої поваги до людини, яка, маючи навіть невтішні діагнози, залишається здатною приймати рішення щодо свого життя і лікування.
Фіналом зустрічі з авторкою книги прозвучали слова хлопчика Володі, який знав, що помирає у свої 14 років: «Мама, пробач мені. Візьми мене за руку і повторюй за мною. Скажи: «Я тебе відпускаю…». Розумієш, мам, мене там чекають, а я тут мучуся, ну ж бо, мам, повторюй».
Мама виконала прохання сина, і дитина відійшла зі словами «Я тебе люблю»… Жінка написала слова подяки лікарям, які дозволили їм бути весь цей час разом, а дитина не вмирала сама у холодних стінах лікарні. Найчастіше такі рішення залежать саме від медиків, і важливо навчитись чути батьків, рідних та йти назустріч одне одному.
Вже цієї зими студенти медичного університету зможуть обрати курс «Людяність та емпатія в охороні здоров’я». Навчаючи майбутніх лікарів, викладачі завжди звертають увагу на важливість стосунків із пацієнтами, але створення окремого курсу свідчить про те, що тема актуальна і потрібна кожному, хто обрав для себе шлях допомоги людям.
«Зовсім не страшна книга. Про життя, смерть і все, що поміж ними» Анастасії Леухіної неодмінно стане у пригоді кожному студенту-медику, який буде слухати цей курс, лікарю і просто кожній людині.
Олена МУДРА.
