Ще у липні минулого року Гарвардська медична школа зазначила, що більшість хворих на COVID-19 так чи інакше переживають втрату нюху або аносмію. Аналіз медичних джерел показав, що пацієнти з новою коронавірусною інфекцією у 27 разів частіше втрачають нюх, ніж ті, хто хворіє на інші вірусні недуги.
Спостереження виявили також, що у випадку COVID-19 втрата нюху дещо інша, зазначає завідувач кафедри первинної медико-санітарної допомоги та загальної практики-сімейної медицини Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, в.о. президента ГО «Асоціація сімейної медицини Тернопільщини», член правління УАСМ, професор, доктор медичних наук Лілія БАБІНЕЦЬ.
По-перше, аносмія, викликана коронавірусом, може наступити раптово, а, по-друге, нежить, який здебільшого провокує втрату нюху при інших вірусних інфекціях, часто відсутній.
Проте є і обнадійливе спостереження: аносмія характерна для легкого перебігу COVID-19, до того ж, нюх повертається після одужання. Чому ж він зникає і, головне, чи можна відновити і як – Лілія БАБІНЕЦЬ розповіла докладно «Нашому ДНЮ».
При яких патологічних станах буває втрата нюху?
Аносмія може бути повною або частковою, коли людина не відчуває запаху окремих речовин. Перша виникає при вірусних захворюваннях через ураження нервових шляхів, риніт та інші проблеми з ЛОР-органами, а також в разі уражень головного мозку.
Серед інших причин втрати нюху – пухлини головного мозку, інфекції ротової порожнини, параліч лицьового нерва, стоматологічні втручання, зокрема, протезування зубів, тютюнопаління, дегенеративні неврологічні захворювання (хвороба Паркінсона та хвороба Альцгеймера, вікова деменція), старечий вік, ендокринні порушення, дефіцит деяких вітамінів групи В, захворювання печінки, мігрень.
Іноді на здатність відчувати запахи може впливати і прийом ліків (антибіотиків, антидепресантів, протисудомних, антигістамінних та антигіпертензивних препаратів, серцевих та протизапальних засобів, цитостатиків).
До речі, при COVID-19 та інших різних захворюваннях можуть з’являтися інші, менш «розтиражовані», проблеми з нюхом, наприклад, підвищена або, навпаки, знижена чутливість до запахів, відчуття неприємного запаху, який, окрім пацієнта, ніхто не зауважує.
Не лише нюх, а й смак: що робить коронавірус
При гострих респіраторних вірусних захворюваннях нюх поступово втрачається через закладеність носа, яку спричиняє нежить. Іноді після грипу нюх може відновлюватися протягом місяців і навіть року.
При COVID-19 картина протилежна: нюх пропадає раптово (навіть без усякої закладеності та нежитю) і несподівано може відновитися в повному обсязі через 1-2 тижні. Дані комп’ютерної томографії синусів носа пацієнтів зі скаргами на втрату нюху довели, що ділянки дихальної системи, відповідальні за сприйняття запаху, блокуються слизом, тоді як інші зони носа продовжують функціонувати в звичайному режимі (носове дихання у хворих не порушується).
На початку пандемії вчені пов’язували аносмію зі знищенням волокон нюхового нерва, що відповідає за сигнали в мозок. Але з’ясувалося, що нейрони цього нерва не мають рецепторів, необхідних вірусу для проникнення в них, зате вони є в оточуючих ці волокна допоміжних клітинах, що підтримують роботу нюхового нерва. Припускають, що коронавірус вражає саме ці допоміжні клітини.
Але механізм втрати нюху при COVID-19 до кінця чітко не встановлений, як і механізм втрати смаку. Рецептори смаку відповідають всього-на-всього лише за базові характеристики, а «формує» смак саме відчуття запахів. Отже, цілком зрозуміло, що коли людина втрачає нюх, то і смак вона не відчуває. Встановлено, що навіть якщо рецептори смаку збережені, втрата чутливості нюхових рецепторів призводить до зниження відчуття смаку.
Існує також припущення, що збудник COVID-19 пошкоджує кору зон головного мозку, що відповідають за відповідні відчуття, однак чітких підтверджень ця теорія поки не знайшла.
Чому не в усіх нюх відновлюється одразу?
Ізраїльські вчені запевняють, що нюх повернеться до всіх, хто одужав, коли відновиться структура нейронів. У 90% колишніх пацієнтів здатність відчувати запахи повертається протягом 2-4 тижнів після появи цього симптому. Однак приблизно 10% пацієнтів скаржаться на тривалішу відсутність нюху, а в деяких нюх не відновлюється і через 3 місяці.
Гімнастика – як відновити рецептори
Нюх – дуже суб’єктивна категорія, отже і методика відновлення не претендує на наукову доказовість. Проте вона абсолютно безпечна, перевірена часом і цілком має право на існування та застосування. Методика полягає в тому, що потрібно по черзі вдихати 4 ефірні олії: евкаліпту, гвоздики, лимону та троянди. Однак, ця процедура протипоказана пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні захворювання. Вдихати олії потрібно почергово по 15 секунд кожну з 10-секундними перервами між ними двічі протягом дня.
За даними Британського медичного журналу, таке «тренування нюху» може бути дієвим для його відновлення і його можна застосовувати протягом трьох місяців. Допомогти можуть також методики рефлексотерапії – класична акупунктура, акупресура, багатоголчаста різнометалічна поверхнева аплікація, біопунктура та інші методи, що потребують звернення до спеціаліста.
Проте непоганою стратегією є й просте вичікування: як показує клінічний досвід щодо процесу одужання при коронавірусній інфекції, нюх і смак мають повернутися самостійно.
А якщо нюх не повертається?
Довготривала втрата нюху може бути симптомом серйозніших за COVID-19 недуг. Вчені припускають, що вона може бути пов’язана з розвитком хвороб, які супроводжуються дегенерацією нервової тканини, та когнітивними порушеннями у похилому віці. Отже, потрібно радитись зі своїм сімейним лікарем, а за потреб і з вузькими спеціалістами – неврологами, отоларингологами, нейрохірургами, стоматологами тощо.
Як має діяти лікар
Існує основний алгоритм дій лікаря загальної практики-сімейної медицини, до якого звернувся пацієнт з порушенням нюху.
- Потрібно провести ретельний збір анамнезу. З’ясувати час, протягом якого нюхова функція порушена або втрачена. З’ясувати можливу першопричину і чи траплялися раніше такі порушення. Проаналізувати дані сімейного анамнезу щодо захворювань порожнини носа і приносових синусів. Встановити, які методи застосовували для лікування. Дізнатися, чи були тяжкі травми голови або захворювання, що пов’язані із порушенням мозкового кровообігу. Чи були раніше перенесені нейроінфекційні захворювання. Проаналізувати онкологічний анамнез хворого.
- Провести огляд ЛОР-органів з метою виявлення гострої чи загострення хронічної патології, а також діагностики можливих онкологічних процесів порожнини носа або наявності сторонніх тіл у ній: отоскопія, передня і задня риноскопія, огляд ротоглотки і непряма ларингоскопія. При потребі використати ендоскопічні техніки дослідження.
- Виконати проби на виявлення порогів сприймання запахів згідно із загальноприйнятою методикою.
- При потребі застосувати спеціальні методики, серед яких:
рентгенівське обстеження порожнини носа і приносових синусів у прямій проекції або у прямій і боковій за умови введення в обстежувану порожнину рентгеноконтрастної речовини, коли є підозра на порушення функції нюхового аналізатора, що пов’язана із гострими чи загостренням хронічних захворювань ЛОР-органів;
УЗД приносових пазух;
електроенцефалографічне дослідження і дослідження судин головного мозку слід призначати пацієнтам, що мають в анамнезі перенесені чи хронічні захворювання нервової системи;
комп’ютерну томографію кісток черепа (наприклад, при наявності в анамнезі травм голови або при підозрі на деструкції кісток черепа онкологічного генезу, які можуть бути причиною втрати функції нюхового аналізатора);
ядерну магніторезонансну томографію, яку найбільш доцільно призначати хворим з перенесеними гострими порушеннями мозкового кровообігу, важкими нейроінфекціями або септичними станами (менінгіти, енцефаліти, абсцеси головного мозку тощо), а також пацієнтам із підозрою на онкологічні захворювання з локалізацією первинного вогнища у структурах головного мозку або метастазів у ділянках головного мозку, що відповідають за функції нюхового аналізатора.
Чітке виконання сімейним лікарем даного алгоритму дій дасть змогу правильно оцінити клінічну картину хвороби, тяжкість захворювання і визначитися з тактикою лікування хворого.
