Сьогодні минає вже 28-а річниця проголошення незалежностіі. Пригадаймо найцікавіші факти того дня, коли Україна здобула свободу.
Надзвичайне і позачергове засідання Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року було скликане через три дні після подавлення путчу консервативних сил Радянського Союзу, які прагнули повернути СРСР без демократичних перетворень і “перебудови”.
Сесія розпочалася о 10-й ранку з хвилини мовчання у пам’ять про трьох росіян, які загинули в ніч на 21 серпня під час виступу москвичів проти путчу. Після того почалося бурхливе та емоційне засідання, яке з перервами тривало до пізнього вечора. У залі були присутні 363 депутати з 450.
Перед будівлею парламенту зібралися від 30 до 50 тисяч українців з синьо-жовтими прапорами, які слідкували за засіданням депутатів через вуличну пряму трансляцію. Час від часу вони скандували: “Незалежність! Незалежність!” та “Прапор на Раду! Прапор на Раду!”. Люди не розходилися до самого вечора, поки парламентарі не ухвалили доленосного Акту про проголошення незалежності.
Президія Верховної Ради у той день внесла на розгляд депутатів лише одне питання – “Про політичну ситуацію”. З доповіддю мав виступити голова парламенту Леонід Кравчук, зі співдоповіддю від комуністичної більшості – Олександр Мороз, від демократичної опозиції – Ігор Юхновський. До таких бійок, як зараз, у Раді не дійшло, але сварки та штовханина тривали цілий день. Коли хтось з комуністів виходив до трибуни, то опозиціонери кричали “Ганьба КПУ! Ганьба КПУ!”.
“Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітні традиції державотворення на Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ”, – зачитав врешті-решт Леонід Кравчук.
Акт проголошення незалежності України підтримали 346 депутатів, у тому числі комуністи, які були присутні в парламенті. Лише один був проти, інші утрималися. Депутати у залі зустріли результати голосування бурхливими оплесками.
Частина депутатів від опозиції на якийсь час вийшла на мітинг перед будівлею парламенту, де злилася в ейфорії зі збудженим натовпом, а Рада почала приймати перші рішення незалежної України.
Депутати в той день вирішили провести департизацію правоохоронних органів, підпорядкувати всі військові формування на території республіки Верховній Раді, утворити Міністерство оборони та приступити до створення власних Збройних Сил. Також парламентарі націоналізували усі підприємства союзного підпорядкування та доручили Кабміну, Нацбанку та комісіям Ради приступити до створення власної грошової одиниці.
В’ячеслав Чорновіл запропонував внести до парламентської зали синьо-жовтий прапор, з яким українці стояли на барикадах біля російського Білого дому, а також підняти національний прапор над куполом парламенту. Під оплески депутатів о 9-ій вечора опозиціонери внесли державний прапор, хтось співав “Ще не вмерла України ні слава, ні воля”.
Після закінчення засідання депутати-опозиціонери зібралися біля трибуни та заспівали гімн Українських січових стрільців “Ой, у лузі червона калина”. Мітингувальники під Радою теж підхопили цю пісню.
