«Коли вони вже наїдяться?!», – ремствує пересічний українець, коли вчергове чує про дорожезні автівки та вілли депутатів, чиновників, політиків. Про шалені суми хабарів. Долари у скляних банках. Золоті злитки у бункерах тощо. Бо тим часом 59 відсотків наших співгромадян існують на прожитковий мінімум у 1,2 тисячі гривень на місяць. А 24 відсотки людей – за межею бідності. Такі розрахунки Інституту демографії та соціальних досліджень.
В останні роки українці збідніли через інфляцію та зростання цін. У 2014-у реальні доходи зменшилися на 11,5 відсотків. А в 2015-у цей показник зріс до 22 відсотків.
Незважаючи, що в Україні війна та криза в економіці, наші «слуги народу» та «залітні» міністри й менеджери-управлінці не гребують шикарним життям.
Наприклад, новий глава правління «Укрзалізниці» поляк Войцех Бальчун оселився у Києві в елітній квартирі на Печерську разом з коханкою. Їздить на дорогому «Мерседесі» й отримує нечувану зарплату.
У своїх перших інтерв’ю українській пресі Бальчун казав: «Я хочу керувати, а не панувати». Але через два місяці, зазначає видання «7 днів», поляк чудово адаптувався до української розкоші за бюджетні кошти.
Дружина Бальчуна залишилася у Польщі. В Україну ж привіз коханку, 44-річну Вероніку Марчук-Пазуру, яку призначив своєю помічницею, і менеджерів, котрим роздав ключові посади у відомстві. Розповідають, що головний залізничник України не скупиться на подарунки своїй пасії. Однією з перших його вимог на новій посаді стало придбання двох нових телефонів «iPhone 6s Plus», вартістю понад тисячу доларів кожен – для себе і помічниці. Після декількох тижнів проживання в готелі «Intercontinental», де доба вартує від 8500 до 24 тисяч гривень, для Бальчуна і помічниці винайняли елітну квартиру на Печерську. Хоча житло розташоване неподалік від офісу «Укрзалізниці», пішки на роботу панство не ходить. За ними приїжджає «Mercedes Benz».
Крім того, Бальчун отримує один із найвищих окладів у державному секторі – 463 тисячі гривень на місяць без урахування бонусів. У підсумку – платня може скласти до мільйона.
Можливо, за таку увагу до своєї персони поляк віддячить українським платникам податків – проведе обіцяні реформи. І невдовзі будемо їздити у комфортних потягах з кондиціонерами, чистими туалетами і без хамовитих провідників.
А в народних депутатів канікули. Війна? Хай прості українці захищають Батьківщину! Нерозглянуті законопроекти? Зачекають до вересня! Влітку обов’язок народних обранців – гарно відпочити.
Відпускні парламентарів дорівнюють двом зарплатам, тобто, мінімум 34850 гривень. Оскільки велика частина нардепів отримує надбавки за науковий ступінь, знання іноземної мови, керівні посади в комітетах, то платня, отримана на відпочинок, може сягати 40 тисяч. Але, як розповів «Експресу» екс-парламентар Ярослав Кендзьор, для багатьох нардепів ці суми часто нічого не вартують, бо вони мають мільйони.
У свою чергу, голова Центру політичних студій та аналітики Віктор Таран сказав: «Я чув, що й після Революції Гідності партії неформально платять додаткові гроші своїм парламентарям. Суми коливаються від двох до десяти тисяч доларів, залежно від того, яка фракція, який депутат і які він функції виконує».
Отож, на Мальдіви, Сейшели, в Монако, у Штати є за що подорожувати. До слова, шестиденний тур на Мальдівські острови на двох осіб коштує 78 тисяч гривень. Але хто б туди летів лише на шість днів?! Вартість повноцінної відпустки на Мальдівах стартує від 300 тисяч гривень.
Сейшели трохи дешевші. Місяць відпочинку тут обійдеться трохи більше 200 тисяч гривень.
Коли журналісти спробували з’ясувати у деяких депутатів, де вони проведуть свою відпустку, ті відповіли мовчанням. Помічники також «не здали» своїх господарів. Навіть референт «козака» Михайла Гаврилюка «відшив» представників ЗМІ. Власний відпочинок парламентарі звели у ранг державної таємниці?
За словами Кендзьора, нардепи відпочивають на всіх континентах, куди лише курсують літаки. Потім хизуються цим. Тож народ все одно побачить, на яких елітних курортах та в яких екзотичних місцях «переймалися» його долею «слуги».
А наразі стежимо за перипетіями довкола електронної системи декларування. Вона страшенно не подобається чиновникам і політикам через необхідність декларувати майно й активи членів родини, рухоме й нерухоме майно, яке перебуває в оренді тощо. Їм і далі хочеться, аби електорат вірив у байки, що живуть в орендованих у друзів будинках і платять символічну ціну за сотні метрів квадратних. Або в помешканнях дружини чи багатої тещі. А броньовані авто – власність 90-річних бабусь чи дідусів.
Якщо е-декларування нормально не запрацює, то Україна ризикує залишитись без траншу МВФ, фіндопомоги від ЄС, безвізового режиму, з дурною репутацією і дорогою гривнею. «Такою може бути плата за страх держслужбовців у найвищих кабінетах. Страх «вивернути свої кишені» й показати все зароблене непосильною працею за роки своєї політичної кар’єри, – пише політичний оглядач «Української правди» Дмитро Тузов. – Наша країна довгий час була схожою на своєрідний супермаркет, у якому пані та панове з політичної еліти (це не лише політики – до привілейованої касти належать й тисячі прокурорів, судді, податківці, керівники силових структур) могли брати у свій кошик все, що їм подобалося. Заводи. Фабрики. Газові свердловини. Кар’єри. Землю. Ресурси. Але наближення до каси, де все це доведеться показати й порахувати, їх явно нервує й дратує, і це ми ще не говоримо про активи, заховані в офшорних зонах. «Люди з кошиками» готові нехтувати інтересами своєї країни…»
