Музикант-віртуоз зі світовим ім’ям, який грає на чотирьох скрипках одночасно, рекордсмен “Книги рекордів України” і майстер неперевершених шоу зіграє для нас у Тернополі 8 березня
– Спочатку грати на кількох скрипках одночасно мені було дуже складно, – розповідає Олександр Божик. – Я навіть, щоб втримати два смички, перемотував їх скотчем. Зараз роблю це з легкістю. Хоча якщо нема деякий час такої практики, то можу забути, як це – грати водночас на кількох скрипках, тому влаштовую репетиції. Більше подобається експериментувати з трьома скрипками, ніж з чотирма. Так звучить більш ефектно. Чому я це роблю? Бо вважаю, що просто добре грати на скрипці – мало, скрипалів є багато і цим не здивуєш, тому треба робити щось екстраординарне.
Уродженця Львова Олександра Божика називають то українським Паганіні, то Джимі Гендріксом серед скрипалів. Він збирає зали в усьому світі. На прохання порахувати кількість країн, у яких грав, відповідає: близько сорока. Та уточнює – в деяких, як-от Італія чи Німеччина, бував з концертами 15-20 разів.
Українець поєднав те, що для багатьох здавалося непоєднуваним – класичну скрипку і видовищне шоу. Він грає складні “філармонійні” твори і авторські кавери на популярні світові та українські хіти, пише свою музику і змушує публіку шаленіти, коли на його скрипці, наприклад, почергово перерізають струни, доки не залишається одна, але мелодія продовжує звучати.
8 березня обіцяє неймовірні концерти (через карантин їх буде два) у тернопільському “Березолі” зі своїм рок-бендом. Перед виступом Олександр Божик приїхав до Тернополя, аби владнати робочі моменти. “Наш ДЕНЬ” не міг пропустити нагоду, аби розпитати, як українець досяг світового успіху і про те, що трапляється на такому шляху.
У кав’ярні, де ми зустрілися, Олександр – у білій сорочці, темній камізельці, з бездоганною осанкою – якось одразу вирізнявся.
– Тре бути в формі – товстий скрипаль нікому не цікавий, – жартує Олександр. – Скрипаль, крім того, щоб добре грати, має добре виглядати на сцені (сміється – авт.).
– Ви згадали про форму. В Україні триває карантин, зали можна заповнювати лише наполовину. Тож у Тернополі ви вирішили зіграти два концерти в один день. Ви взагалі надзвичайно багато виступаєте. В Кореї у вас було 89 концертів за 90 днів. Як вам вдається підтримувати себе у формі й витримувати такі навантаження?
– Я дуже люблю бігати. Не можу в залі качати собі біцепси – для скрипаля це неприпустимо, зате прес і ноги – можна. Але для мене найкращий вид спорту – це самі концерти. Після кожного я витрачаю величезну кількість калорій. Але грати на скрипці – це не бульбу копати, тим більше, коли отримуєш від цього задоволення. Скоріше, морально виснажує. Тому треба іноді відпочивати. В таких випадках я забуваю про скрипку хоч на декілька днів. Читаю, дивлюся фільми, стараюся спрямувати думки в інший бік.
Олександр Божик – Антоніо Вівальді “Шторм”: дивитись відео онлайн
– Ви не вперше в Тернополі з концертом. Який це раз, до речі?
– Напевно, третій. Я стараюся раз у рік до Тернополя приїжджати з концертами. Тут завжди надзвичайна атмосфера. Але вперше, напевно, за багато років я в Тернополі прокинувся, послухав пташок, прогулявся вуличками, трохи надихнувся атмосферою. Тернопіль компанійський і дружній для мене. Я полюбляю маленькі міста й тому живу у відносно невеликому Львові, а не в Києві, наприклад, хоча пропозицій переїхати було багато.
– В своїх інтерв’ю ви згадуєте, що ваш шлях скрипаля почався з маленького оголошення в газеті, яке побачили ваші батьки – не музиканти. Набирали в музичну школу-інтернат у Львові. В одинадцять років ви вже виступали з оркестром у Львівській філармонії. Чи усвідомлювали тоді, що у вас є особливий талант?
– Ні, тоді було досить страшно, і якщо зараз я можу вільно спілкуватися під час концерту, то в дитинстві був досить сором’язливим хлопчиком. І, звичайно, боявся сцени. Але це минуло з часом, бо після такої великої кількості концертів у різних країнах з’являється досвід. І зараз, якщо і є хвилювання, то більш творче: як сприйме публіка, чи прийде глядач.
– А є у вас незвичайні спогади про скрипку?
– Є спогади, що мене два рази виганяли зі школи (сміється – авт.). В одинадцятому класі я трохи прогулював, ходив тільки на ті предмети, які мені особливо подобалися і, в принципі, в житті згодилися. Це сольфеджіо, скрипка і фізкультура. В мене зі скрипки завжди було “відмінно”. Завдяки одній викладачці мене все-таки залишили. Часи минають, і зараз я навіть, здається, є на дошці пошани в школі як один з кращих випускників.
– Ваш шлях до скрипки, судячи з біографії, взагалі не був лінійним. Ви мало не стали священником, а під час навчання в музичній академії пробували працювати будівельником, ще майже професійно займалися футболом, були діджеєм…
– Вважаю, що треба спробувати якомога більше всього, але я вже себе знайшов. Свого часу в моєму житті з’явилися закордонні гастролі, які відкрили нові перспективи.
Олександр Божик – We Will Rock You: дивитись відео онлайн
– А як ви взагалі відчули в собі бажання експериментувати зі скрипкою? Вам вже нудно було грати якісь класичні твори? Хотілося показати потенціал інструменту?
– Хотілося чогось нового. Насправді я класичний виконавець, грав в оркестрі, в мене класична освіта. Але хотілося нового дихання. Тому я вирішив щось змінювати й експериментувати, і надихнув мене на це Ганс Ліберг. Це відомий нідерландський шоумен, у якого я пропрацював два роки. Я бачив, як він грає на фортепіано, а потім розповідає анекдоти, мобільну мелодію міксує з класичними творами – і це публіка сприймає “на ура”. Все рухається вперед. Класика – це дійсно круто, це найважче, що можна грати, але можна її подавати під якимось новим соусом. Якщо почитати історію Паганіні, то в нього теж не були просто концерти на скрипці. Його відомий номер з однією струною – не знаю, він був запланований чи дійсно йому пообтинали струн, але вже тоді це було шоу.
– Ви своїми експериментами вразили всю країну, коли взяли участь в шоу “Україна має талант” на одному з центральних каналів. До речі, багато українців тоді про вас і дізналися, адже задля шоу ви повернулися з-за кордону.
– Не всі розуміли, навіщо повертаюся в Україну. Але я зовсім про це не шкодую. З талант-шоу була своєрідна авантюра. Я і не сподівався, що там щось займу. Але здобув друге місце, і це майже нереально зі скрипкою. Тоді перед фіналом я сказав, що гратиму на двох скрипках одночасно. Правда, згодом дізнався, що за кордоном був колись музикант, який робив подібне. Якби я це побачив раніше, то не потратив би місяць часу, думаючи, як втримати два інструменти. Потім почалися інші шоу-номери. Але я і далі в пошуку, досить складно щось придумати для скрипки, але намагаюсь.
– На якій скрипці ви граєте?
– В мене є багато скрипок, але одна – моя улюблена. Їй виповнюється 20 років. Її створив майстер Ромуальд Зінечко. Вона зроблена, фактично, під мої руки, бо в мене вони досить довгі, “не скрипкові”. Ця скрипочка зі мною всі ці роки і мене ніколи не підводила. Вона має багато зарубок, подряпин, я її час від часу ремонтую, але кожна тріщинка – це спогад про певний концерт.
– А привозите щось матеріальне із гастролей, якісь сувеніри?
– Привожу – колекціоную горнятка, але великі. Я великий хлопець (сміється – авт.) і люблю пити чай з великих горняток. У мене їх багато, з різних країн. Улюблене – з Кореї, з малюнком жирафи. Ще одне з Канади – я п’ю з нього каву – з зубром. Всі вони – це теж спогади на все життя.
– Які концерти вам запам’яталися найбільше?
– Дуже гарні гастролі в мене були в Бразилії, Аргентині й Парагваї – там неймовірна публіка. У Парагваї були стадіонні концерти, я почувався справді зіркою. Люди мене там, звичайно, не знали, але вони шаленіли від того, що я робив на сцені. Взагалі концертів було дуже багато. В Кореї я жив три місяці, в Нідерландах – два роки. Сподобалось у Сінгапурі, Арабських Еміратах… І є ще дуже багато майданчиків, де мені б хотілося зіграти. Це все буде. Мені взагалі пощастило, бо музика – це мова, яку розуміють в будь-якій країні.
Олександр Божик – In the Hall of the Mountain King: дивитись відео онлайн
– Що б ви порадили юним скрипалям?
– Насправді бути музикантом доволі складно, особливо в нашій країні, де малі зарплати і важко кудись “пробитися”. Але навіть зі скрипкою чи іншим інструментом можна бути фінансово незалежним. Треба – це банальні речі, які допомогли і мені – не боятися того, що робиш, і робити, що подобається. І довбати цю стіну – рано чи пізно вона проломиться. І, звичайно, дуже багато займатися. Їздити на майстер-класи, відвідувати концерти, вбирати в себе музичну атмосферу і чекати на свій шанс. Тре бути готовим і не розгубитися в ключовий момент, бо в кожного вони трапляються.
– Як на вас вплинув карантин?
– Цей рік дав величезний досвід. Звичайно, я не був готовий, що все стане на паузу. Але я отримав можливість побути з сім’єю, бачив, як росте моя донечка, їй скоро три роки. З дружиною Юлею в нас спільний проект “Божик Дуо” (Bozhyk Duo). Я писав багато музики. Треба подякувати і за цей рік. Але пора вже дивитися кудись далі.
– Концертна програма, з якою ви зараз гастролюєте, певною мірю ювілейна. 10 років тому ви стали срібним призером шоу “Україна має талант”, а згодом відбувся вам перший шоу-концерт. Чого очікувати гостям вашого концерту в Тернополі цього разу?
– Програма буде оновлена, ми не повторюємо наші концерти. Але найяскравіші номери, можливо, за десять років покажемо. Хоча тернопільська публіка побачить їх вперше. І буде не просто скрипка, буде мій рок-бенд, будуть солісти, балет, я не тільки гратиму, а й танцюватиму. Вперше працюватимемо з ведучим, вирішили додати більше спілкування з публікою. Це дуже класно сприйняли на концертах у Львові, і я впевнений, що добре сприйме тернопільська публіка.
– А що саме звучатиме?
– Це будуть авторські твори – уже відомі твори і прем’єри, які пролунають вперше. Буде багато світових і українських хітів. За останній рік ми приготували близько 50 чи 60 нових каверів. Найяскравіші з них будемо показувати на концерті. Це будуть яскраві шоу-номери, багато хто з публіки просто йде, щоб подивитися, як грати на трьох скрипках одночасно, але це тільки одна з маленьких родзинок концерту. Я думаю, кожен глядач знайде щось для себе.
Олександр Божик – Believer: дивитись відео онлайн
Антоніна БРИК.
