Україна потребує докорінного реформування Збройних Сил. Захист країни має стати престижною професією та свідомим вибором кожного, а не примусівкою.
Ніколи не розумів облав, які часто влаштовують представники воєнкоматів на призовників. Наслідок – материнські сльози, переховування, прокльони, ненависть, негативний імідж ЗСУ. Не всі народжені бути воїнами. Знаю кількох хлопців, які музикантами й програмістами від Бога, але аж ніяк не військовими. То навіщо їх силоміць тягнути до війська? Щоб виконати «спущений згори» план?! У збройних силах не місце випадковим людям.
Військова справа – це не просто складна наука, а й талант та відповідні фізичні дані. Невже двієчники чи любителі оковитої будуть гідними захисниками країни? Як їм довірити зброю та власне життя?
Знаю точно: з-під палки доброго воїна не буде. Так само, як лікаря, вчителя чи актора. Україні потрібна професійна високотехнічна армія на контрактній основі та дієве військово-патріотичне виховання. Тільки тоді лави військових поповняться направду відповідальними та свідомими воїнами, здатними стати надійним щитом країни та прикладом для інших країн. Відточена майстерність та виправка будуть приводом гордості, а гідна зарплатня поверне престиж та повагу до служби в ЗСУ.
Значну роль також відіграє популяризація професії військового. Ми досі не навчились бачити й захоплюватись власними Героями, котрі поруч! Про них слід знімати якісні художні й документальні фільми, писати книги. Натомість молодше покоління фанатіє від чужоземних рембо, старше – згадує совєтських солдатів, сучасні ж Воїни зостаються поза увагою. А вони найбільше заслуговують на шану!
Віктор КОЗОРОГ,
«свободівець», учасник бойових дій в зоні АТО та ООС (2015 – 2018 рр.)
