Восени, коли відступають городні турботи, можна подумати про врожай майбутнього року і заготовити ґрунт для розсади.
У ранньому віці рослинам достатньо малого об’єму ґрунту. Тому він повинен бути пухким, щоб корені не зазнавали дефіциту повітря, але в той же час вологоємним. І звичайно ж, вільним від патогенних мікроорганізмів, насіння бур’янів і шкідників (і навіть земляних хробаків).
А ще він має бути слабокислим. Оптимальна кислотність для вирощування розсади перцю, селери, капусти й томату – 6-6,5.
Гарна ґрунтосуміш, висихаючи, майже не зменшується в обсязі і не ушкоджує корені рослин.
Традиційний рецепт – городня земля і перегній, узяті в рівних співвідношеннях, – у цілому годиться. Тільки необхідно врахувати маленький нюанс: ніколи не брати городню землю з теплиць і грядок, де росла картопля або гарбузові культури. А от ґрунт, у якому весь сезон сиділи горох або боби, підходить. Але найкраще – кротячі купки з газону та з лісу.
Перегній для розсади деякі городники готують в окремому ящику, у якому два роки перегниває скошена газонна трава і листя лісових дерев – берези, липи, клена. Щоб процес ішов активніше, компост періодично поливають препаратами ефективних мікроорганізмів (ЕМ). У результаті виходить відмінний перегній: пухкий, у міру живильний, легкий, що добре утримує вологу.
Якщо на ділянці земля дуже щільна, глиниста, то до розсадних сумішей можна додати деревну тирсу, пісок або кокосове волокно.
Дуже добре поліпшує якість ґрунту для розсади мох-сфагнум. Він має протигнильні властивості, стримує розвиток хвороб і добре зберігає вологу. Сухий мох, перетираючи, додають у ґрунтосуміш і вкривають ним землю в горщиках, як мульчею, щоб на ній не утворювалася кірка.
Підготовлену суміш всю зиму тримають у сухому й холодному місці (сарай, балкон), щоб вона гарненько промерзла. Це знищить зайву живність, і дезінфекція (прожарювання) не знадобиться.
