Відповідно до п. 100.2 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.
Розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу згідно з Податковим кодексом України є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) визначено, що суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
П ісля закінчення встановлених Податковим кодексом України строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пеня – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Тобто незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов’язання, такий платник після фактичного погашення податкового боргу повинен сплатити пеню у розмірі, який залежить від періоду прострочення.
Відтак розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.
Водночас вимоги ст . 100 Податкового кодексу України не поширюються на виконання рішення суду про відстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Про іце повідомили у відділі організації роботи Головного управління ДФС у Тернопільській області .
