Державні службовці зобов’язані дотримуватися Конституції та законів України, діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки.
Статтею 25 Закону встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, зокрема, заборонено займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової, творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Іншою оплачуваною діяльністю вважається будь-яка діяльність, спрямована на отримання доходу і не пов’язана з виконанням особою своїх посадових обов’язків з виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 34 Виборчого Кодексу України, до складу виборчих комісій не можуть входити посадові та службові особи органів державної влади.
Робота у виборчих комісіях є оплачуваною діяльністю, яка не відноситься до викладацької, наукової, творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, тому підпадає під обмеження, встановлені статтею 25 Закону.
Відповідальність за порушення встановлених Законом обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності передбачена статтею 172-4 КУпАП та тягне за собою накладення штрафу від 300 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.
Додатково інформуємо, що допустима тривалість робочого часу за сумісництвом на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час регулюється постановою Кабміну N 245 від 03.04.1993 року “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій та не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Для однозначного розуміння понять викладацької, наукової, творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, ознайомлюємо з визначеннями, що наведені в нормативно-правових актах України.
Наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є
фундаментальні та прикладні наукові дослідження (стаття 1 Закону N 848-VIII від 26.11.2015 “Про наукову та науково-технічну діяльність”).
Викладацька діяльність – діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційновольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору; (стаття 1 Закону України N 2145-VIII від 05.09.2017 “Про освіту”).
Заклад освіти – юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.
Здобувачі освіти – вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти.
Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників затверджений постановою Кабміну від 14 червня 2000 року №963.
Творча діяльність – індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність (стаття 1 Закону України N 554/97-ВР від 07.10.1997 року “Про професійних творчих працівників та творчі спілки”).
Медична практика – вид господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами – підприємцями, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою надання видів медичної допомоги, визначених законом, та медичного обслуговування. Інші терміни вживаються у значеннях, визначених Основами законодавства України про охорону здоров'я (наказ Міністерства охорони здоров’я України N 49 від 02.02.2011 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”).
Спортивний суддя – фізична особа, яка пройшла спеціальну підготовку і отримала відповідну кваліфікаційну категорію та уповноважений забезпечувати дотримання правил спортивних змагань, положень (регламентів) про змагання, а також забезпечувати достовірність зафіксованих результатів. (Закон України N 3808-XII від 24.12.1993 “Про фізичну культуру і спорт”).
Поняття «Інструкторська практика із спорту» у законодавстві України не визначено, однак у Постанові Кабінет Міністрів України N 993 від 05.11.2008 “Про затвердження Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу” наведено перелік обов’язків інструкторів зі спорту.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
