Кажуть, що, зустрівши гарну жіночку, швець передусім звертає увагу не на її привабливі ніжки, а на те, у що вони взуті. Це – професійне…
Заядлі автомобілісти ніколи не придбають навіть найгарнішого авто, якщо не знатимуть, що у ньому під капотом.
І тільки професійні гопники ніколи не зважають на те, чим забиті мізки людей, а, зазвичай, дивляться поверх голів на шапки, які можна поцупити та вчасно змитися.
Не беруся судити, до якої категорії належить український президент, хоча, зважаючи на його суцільну публічну безпорадність та постійні «проколи», думаю, що ні до жінок, ні до машин він не має жодного стосунку.
То вінок зривається чомусь саме на нього, то з його уст чуємо імена досі незнаних літераторів, то запущена ним ракета на полігоні падає майже на голови рибалок.
Щось не те коїться з гарантом, ніби постійно лихий його плутає. А, може й не біс, а Путін? Непогано звучить: Путін поплутав. Основне – правдиво та переконливо.
Розумію, що невеличкого чоловічка, який сидить у Кремлі на ядерній кнопці та марить завоювати увесь світ, або ж, принаймні, ближнє зарубіжжя, таки варто остерігатися. Але ж не слід боятися мало не до смерті.
Та хіба мужність можна прищепити заштриком у сідницю? Хіба хоробрість можна виростити у душі та серці, де гірчить полин? Хіба жертовність та інші християнські цінності здатні керувати вчинками та діями людини, яка звикла дивитися на 46 мільйонів своїх співвітчизників крізь сітку тенісної ракетки? Причому, дивитися поверх голів…
У ці дні сотні тисяч українців у Києві та на всіх Євромайданах країни і світу прямо звинувачують Президента у зриві інтеграційних процесів, у провалі економічного реформування України, у корупції, у застосуванні сили до беззахисних студентів, роблять з нього деспота і тирана, новітнього диктатора на зразок Лукашенка. А давайте спробуємо розібратися, чи це справді так.
Є люди, які, навіть без інструкції виробника, можуть легко та швидко засвоїти правила користування найскладнішими механізмами чи технікою. Але є й чимало таких, кому не можна довіряти навіть праски – обов’язково щось у ній накрутять та спалять одяг.
Думаю, що наш гарант так і не навчився як слід керувати всіма важелями, які майже половина виборців безпечно передали йому ще три роки тому. Хотів поставити «на паузу» євроінтеграцію, та натиснув не ту кнопку і стер ним же парафовані умови асоційованого членства України у ЄС. Намагався чимшвидше зробити столичним дітям свято, встановивши головну «йолку» країни, і помилився клавішею на телефоні – замість Попова набрав Захарченка. Тепер, поговорюють, кається, співчуває і навіть не показується на люди. Можна було ще якось зрозуміти ці сльози, якби не пролита на Майдані кров, якби була впевненість, що завтра він знову щось не переплутає, чи то пак,- що його знову Путін не поплутає.
Взагалі ж, невігласи та маніяки з керівною кнопкою під руками особливо небезпечні не тільки для народу окремо взятої країни, а й для всього суспільства. Адже непередбачуваність їхньої поведінки залежить не стільки від фази місяця, скільки від артеріального тиску страху за власне благополуччя. Бояться, що хтось може дати по руках, а, все одно, натискають на кнопку, тиснуть і тиснуть…
Юрко СНІГУР.
