Представник Тернопільського відділення Міжнародного центру впровадження програм ЮНЕСКО, керівник найпотужнішого в Україні виробника металопластикових конструкцій – компанії «Вікнар’off» – Володимир Бліхар переконаний, що нині для кожного українця немає більш відповідального і важливого завдання, ніж всебічна допомога своєму війську, ефективна підтримка добровольців та волонтерів, які захищають незалежність і суверенітет держави та наближають нашу спільну перемогу над підступним ворогом.
– Зараз увесь європейський світ став на наш бік задля збереження демократичних стандартів та загальнолюдських цінностей. У цій боротьбі Україну підтримують мільйони європейців. У містах та містечках Німеччини і Франції, Литви і Польщі, Австрії та Іспанії люди збирають пожертви, продукти, одяг і амуніцію для українських бійців та переселенців з Донбасу, вони моляться за мир і спокій в Україні, бо розуміють, що від цього залежать мир і спокій в об’єднаній Європі, – наголошує Володимир Бліхар. – Відтак, як українець, вважаю своїм безпосереднім громадянським обов’язком всіляко поглиблювати такі гуманітарні міжнародні контакти – ми мусимо постійно сприяти європейцям у їх прагненні допомогти нам – українцям.
До речі, саме з цією метою ще у лютому компанія «Вікнар’off» підписала угоду про співпрацю з Тернопільським відділенням Центру впровадження програм ЮНЕСКО і відразу ж забезпечила транспортування в Україну гуманітарного вантажу від благодійників з французького міста Сан-Жиль-Круа-де-Ві.
А днями за посередництва регіонального відділення ЮНЕСКО «Вікнар’off» доправив у Збараж допомогу з польського Любоміжа. Для того, щоб передати її з рук у руки місцевим волонтерам, завітав і бургомістр цього міста Вєслав Зєлковський.
Уже більше року на Збаражчині працює штаб Національного спротиву. Організований ще у період Революції Гідності як структурний підрозділ всеукраїнського громадського формування, він і донині сповна виконує своє головне завдання – мобілізує краян для захисту незалежності України. Чинний керівник штабу – батько Героя Небесної сотні Устима Голоднюка – пан Володимир впевнений, що зараз українцям, як ніколи раніше, треба гуртуватися навколо державницьких інтересів.
– Кожні гривня допомоги, кілограм продуктів, ковдра чи бушлат, які ми передаємо воїнам у зону АТО, наближають нашу спільну перемогу, – сказав Володимир Голоднюк при зустрічі з учасниками польсько-української делегації.
Під час теплого спілкування з місцевими патріотами Вєслав Зєлковський зауважив, що гордий від можливості засвідчити безпосередню причетність поляків до підтримки українців, які нині змушені зі зброєю в руках боронити свою незалежність та фактично захищати усю Європу від агресії підступного і смертельно небезпечного ворога.
– Наша співпраця з Україною розпочалася ще чотири роки тому, коли Любоміж підписав угоду про партнерство зі Збаражем і ці міста стали побратимами. Тоді ми ще не могли передбачити такої трагічної ситуації у вашій країні, проте тішуся, що поляки солідарні з вами, і, як підтвердження цього, – наш скромний внесок у боротьбу українців за європейське майбутнє своєї країни, – сказав бургомістр.
Представники тернопільського відділення Міжнародного центру впровадження програм ЮНЕСКО Віталій Семенюк та Володимир Бліхар, голова Збаразької районної державної адміністрації Юрій Горайський та керівник штабу національного спротиву Володимир Голоднюк подякували польським друзям і за благочинність, і за добрі та щирі слова підтримки та пообіцяли, що вже найближчим часом увесь гуманітарний вантаж з Любоміжа потрапить саме до тих, кому адресований.
Після збаразьких гостин польсько-українська делегація повернулася у Тернопіль, де ознайомилася з виробничими потужностями та умовами праці в компанії «Вікнар’off», а вже наступного дня її приймала щедра на душевне тепло теребовлянська земля.
Спочатку гості з Польщі та Центру ЮНЕСКО взяли участь у вшануванні пам’яті Тараса Шевченка, на яке зійшлася чи не вся громада райцентру. Під звуки безсмертного Кобзаревого «Заповіту» Вєслав Зєлковський, Віталій Семенюк, Володимир Бліхар, міський голова Сергій Поперечний поклали квіти до підніжжя монумента Шевченкові – як символ вдячності за його любов до України та віру у її краще майбутнє.
Також цікаво і різнопланово пройшла зустріч делегації з учнями та викладачами у Теребовлянському вищому училищі культури, а потім і з членами молодіжної міської ради у приміщенні мерії.
Вислухавши молодих та креативних теребовлянців, які за сприяння Сергія Поперечного беруть активну участь у громадському житті райцентру та генерують цікаві і змістовні ідеї щодо пожвавлення освітньо-культурної роботи, Володимир Бліхар зауважив, що наміри відділення Центру ЮНЕСКО відкрити своє представництво у Теребовлянській міськраді цілком виправдані.
– Ці молоді та креативні люди – майбутнє нової України. Вони думають по-іншому, діють по-іншому, можливо, не так, як ми, бачать наше спільне завтра, – зауважив він. – Допомогти і підтримати цих юнаків та дівчат, дати їм шанс реалізувати свої можливості, втілити у життя свої цінності – ось наше пріоритетне завдання. За останній рік українська молодь своєю активністю, відвагою і готовністю до самопожертви заслужила право будувати вільний світ – без кордонів, відкритий для всіх і кожного.
Тут же – у приміщенні міськради Вєслав Зєлковський і Сергій Поперечний підписали угоду про партнерство між Любоміжем та Теребовлею, а потім настала черга й для ратифікації ще одного важливого документа, актуальність якого підтверджена спільною трагічною історією двох братніх народів, а саме – примусовим масовим переселенням поляків та українців з їх батьківських земель, яке організувала більшовицька імперія у 1944-1946 роках.
Наприклад, є на Теребовлянщині засноване ще у ХУІІ столітті польськими колоністами село Боричівка. До закінчення Другої світової війни у ньому проживали переважно поляки. Проте 1945 року вони були репатрійовані аж під Любоміж, а, натомість, у село примусово звезли українців з Польщі.
Узагалі ж, сповнена болю та розпачу історія лемків ще й донині нікого не залишає байдужим. Про страшні події середини минулого століття пишуть книги, складають пісні, документують спогади очевидців, знімають фільми.
– У нашому місті є багато переселенців з України, – якось під час свого попереднього візиту в Україну зауважив Вєслав Зєлковський. – Тому я добре розумію проблему наших народів. Сьогодні молоде покоління мусить знати історію, але жити новим життям, життям дружнім. Ми маємо розуміти, що не можемо змінити хід історії. Але в наших силах зробити так, щоб колишні помилки ніколи не повторилися.
Швидше за все, саме ця впевненість спонукала бургомістра прийняти пропозицію Тернопільського відділення центру впровадження програм ЮНЕСКО щодо створення на Теребовлянщині польсько-української міжнародної громадської організації «Самі свої». Декларацію про такі наміри підписали Віталій Семенюк, Володимир Бліхар, Сергій Поперечний та Вєслав Зєлковський. Цей документ, зокрема, передбачає розробку програми, статуту та інших установчих документів для оформлення юридичного статусу нового громадського об’єднання, яке діятиме заради встановлення історичної справедливості та розвитку партнерських стосунків і гуманітарних контактів між Любоміжем та Теребовлею.
– Ми, українці, уже давно почуваємося своїми серед своїх у вільному європейському світі. А після революції Гідності увесь демократичний світ побачив нас у єдиній спільноті. Тож не маємо права розчарувати його, – констатував Володимир Бліхар. – Завдяки безпосереднім контактам, активній участі у роботі міжнародних інституцій, через діяльність багатосторонніх громадських організацій та ділове і гуманітарне партнерство ми вже нині повинні наповнювати конкретним змістом головне гасло Майдану: «Україна – це Європа!»
На фото: представники польсько-української делегації та міський голова Сергій Поперечний у Теребовлянській міській раді під час підписання декларації про наміри щодо створення польсько-української міжнародної громадської організації «Самі свої».
