У її руках шматочки тканини, стрічки та нитки перетворюються на красиві іграшки з добрими обличчями. Завдяки щасливому випадку та великому бажанню Людмила Казмірук за кілька місяців опанувала в інтернеті мистецтво лялькарства і тепер робить щасливими інших. Вона розповіла «Нашому ДНЮ», як під час декретної відпустки віднайти улюблену справу та розвивати свої творчі здібності.
Людмила зізнається, рукоділлям займалася з самого дитинства. Як і більшість жінок, вміла вишивати хрестиком, в’язати на спицях і гачком. А от шити ніколи не вміла, але дуже мріяла навчитися.
– Рік тому я випадково стала учасницею он-лайн конференції про ляльки та іграшки, і тоді вперше почула про Тільду, – пригадує майстриня. – Чесно кажучи, з першого разу вона не дуже мені сподобалась через незвичне оформлення обличчя, але згодом я змінила свою думку, загорілася ідеєю навчитися шити Тільд і записалася на дистанційне навчання. Воно тривало два місяці, і вже в березні 2016 року я пошила перші свої ляльки. Їх було дві – для двох моїх донечок, які надзвичайно зраділи такому подарунку.
Відтоді у доробку Людмили вже з`явилося кілька десятків різноманітних іграшок. Не лише ляльки, а й котики, зайчики, ангелики, ялинки. Знання і вміння, отримані під час навчання в інтернеті, стали основою. А далі – нестримна фантазія жінки подарувала їй багато чудових ідей.
– Я постійно вчуся, – розповідає тернополянка. – З кожним новим творінням опановую щось нове. Якщо починаю шити, то вкладаю душу, довго обдумую образ, потім, коли вже щось вимальовується, доповнюю його в ході роботи. Тільди – це не тільки ляльки, це ще й іграшки. Саме зараз працюю над новорічно-різдвяною тематикою: ангелочки, ялиночки, прикраси на ялинку. Сподобалось шити зайчиків з льону, дуже природні і милі виходять. Але ляльки, напевно, найцікавіші – простір для фантазії там безмежний. З одного типу викрійки можна створити безліч образів.
Тільди прийшли в Україну із Скандинавії. Майже 20 років тому такий різновид ляльок придумала норвезький дизайнер Тоні Фінангер. Їх виготовляють лише з натуральних тканин – бавовни та льону.
– Ще характерною особливістю обличчя ляльки є маленькі очі-крапочки і рум’янець, – додає Людмила. – Ротика вона не має, а носик є не у всіх викрійках. Тільда стала дуже популярною в усьому світі, відповідно, почала відображати різні культури, і шиють її тепер з різних тканин: льону, бавовни, габардину, атласу, шифону. Кожна майстриня обирає сама. Я, наразі, притримуюся натуральних тканин. Вони приємні на дотик та безпечні як для дітей, так і для дорослих. Хоча, для весільних зайців, наприклад, беру габардин і атлас, тому що бавовна має простий вигляд, не такий святковий, як потрібно в даному випадку. Набиваю іграшки гіпоалергенним синтепухом. Хтось любить холофайбер, але від нього бувають горбики на тілі ляьки, а це – негарно.
Виготовлення однієї найпростішої ляльки займає 3-4 дні. Чим більше на ній одягу і різних прикрас, тим триваліший процес її створення.
– Тканини замовляю через інтернет, тому що в Тернополі, на жаль, таких, як потрібно, ще немає, – додає майстриня. – Надаю перевагу матеріалам американського виробництва. Вони дорогі, і лялька виходить досить недешева. Але ці тканини дуже якісні, гарних кольорів і з дрібним орнаментом, що дуже важливо у створенні ляльки. Вона не розлазиться і не линяє, міцна і одночасно м`яка. Іноді беру європейські, ще рідше польські, а от китайські практично не підходять, хіба на одяг, але в жодному разі не для «тіла». Тканина для «тіла» має бути якісна, міцна, інакше розлізеться при набивці.
У доробку Людмили є не лише ігрові, а й інтер`єрні ляльки. Сьогодні вони користуються значним попитом. А найперші критики та порадники Людмили – її донечки.
– Діти – найкращі експерти в іграшках, – усміхається майстриня. – Хоча, як правило, в роботі покладаюся на свій смак. Якщо роблю на замовлення, то раджусь із замовником щодо кольорів, тканин і в ході роботи показую проміжні етапи, чи подобається.
Натхнення майстриня черпає у людях та їх емоціях.
– Що може бути цінніше за посмішки і захоплення людей, коли вони бачать мої вироби? – зізнається. – Тоді хочеться шити ще і ще, щоб подарувати всім радість і позитив, чимось їх здивувати. Інколи, буває, надихають красиві тканини. Побачу якусь дуже гарну і вже думаю, що б то з неї пошити. Так і з`являються нові ідеї.
Людмила Казмірук має багато творчих планів.
– Я з дитинства люблю дарувати людям радість, люблю мистецтво і усе красиве. Ляльки для мене є джерелом енергії і позитиву, самовираженням. Це мій особливий рецепт щастя, яким я щодня ділюся з довколишнім світом.
