Реставратор дає нове життя транспорту 20 століття, використовуючи лише автентичні деталі
Автівки, які викинули на брухт, Михайло Тимків перетворив у справжні музейні експонати, зібравши для них деталі з усього світу. Кожна запчастина, яку він використовує, має свою історію. А за успішним результатом – багато наполегливої роботи задля відновлення техніки з минулого.
Михайло Тимків працює з автомобілями з 15 років. Це і його захоплення, і робота. Тривалий час займається пасажирськими перевезеннями, а у вільний час реставрує транспорт 30-40 років, активний учасник клубу ретроавтомобілів «Станіславівський». У його колекції – дві відреставровані автівки – ГАЗ 67 1944 року та ГАЗ АА 1942 року. У кожної з них своя унікальна історія та непростий шлях від металобрухту до ідеального стану.
ГАЗ АА: перше місце за найкращу реставрацію
Цьогоріч у вересні під час фестивалю OldCar-2020 у Києві автівка Михайла Тимківа ГАЗ АА отримала перше місце за найкращу реставрацію, вразивши як професіоналів, так і аматорів. І не дивно – у ній немає жодної новоробної деталі (звісно, крім дерев’яних) – всі вони виготовлені у буремні 1940-і.
Варто зазначити, що в Україні є тільки дві автівки ГАЗ АА. Тому робота коропчанина особливо цінна. Михайло працював над нею 7 років. Багато запчастин здобуті буквально з-під землі – відкопані силами пошуковців на місцях боїв періоду 1941-1945-го.
- Все почалося з того, що на металобрухті я знайшов раму і частину кабіни, – розповідає чоловік. – Це була так звана «полуторка» – автомобіль, який випускали з 1933 до практично 1953 року. Вона була копією американського «Форда». Але під час війни її конструкцію спростили, адже металу багато не було, бо Запоріжжя було в окупації. Ці машини робили для фронту, тому думали насамперед, щоб там вони могли виконувати всі необхідні функції. Автівка, яка дісталася мені, була виготовлена на початку 1942 року. Цікаво, що фаркоп на рамі був з німецького автомобіля. Ймовірно, моя полуторка воювала не лише в Україні, а й у німецькому полоні. Такі деталі мені завжди дуже цікаві, адже це історія.
Запчастини Михайло збирав по всій Європі, замовляв у США. Всі деталі викопані із землі. Кабіну створили з чотирьох автентичних частин, мотор такий же, як і в ГАЗ-67, бампер і радіатор купили у Штатах.
Передній міст було відкопано на Смоленщині, а задній взяли із новенької машини, розірваної вибухом 78 років тому під Сталінградом. У дисках навіть збереглися осколки, – розповідає Михайло. – Лобова рамка пролежала в річці з часів війни. Навіть болти потрібні були давні. Всі ці деталі тривалий час відмокали в солярці, їх розігрівали, відновлювали. Кожна запчастина має свою історію. Є відремонтовані в польових умовах, є пошкоджені снарядами. Я стараюся їх не змінювати, аби зберегти ці сліди минулого.
Робота над машиною тривала шість років. Михайло презентував її під час фестивалю OldCar-2020 у Києві. Зізнається, було приємно прокататися цією машиною по столиці. Разом з сином вони одягли автентичні костюми – Михайло був в образі військового водія, а син – у формі вояка УПА.
ГАЗ-67: нове життя ветерана Другої світової війни
Перша автівка, яку відновив Михайло Тимків, – ГАЗ-67. Це один із перших армійських позашляховиків, який випускали з 1943 по 1953 роки на Горьківському автозаводі. Ця модель створили за зразком американського “Вілліса”. Щоправда ГАЗ-67 має ширшу колію за американського конкурента. Бічні двері відсутні. Особливістю конструкції є бак під лобовим склом. Це інженерне рішення підвищувало уразливість машини і її екіпажу під час обстрілів.
-Цю автівку хотіли здати на металобрухт, і я її викупив, – розповідає Михайло. – Вона була у поганому стані – без мостів і мотора, але мала ідеальний кузов, без жодних зварювань. Я дослідив його історію. Йшов фронт у 1944, і коли вони проїздили через наше село, то ГАЗ-67 зламався. Автівку затягнули в місцеве господарство, відремонтували і використовували у місцевій школі. Востаннє вона виїздила на парад у 1979 році й відтоді стояла у гаражі, а через 35 років отримала нове життя.
Реставрація зайняла 6 років і дуже багато зусиль. Все почалося з пошуку оригінальних запчастин, адже майстер вирішив створити повністю автентичне авто. Заміну зігнилій правій частині кузова, де міститься акумуляторна батарея, змогли виготовити аж на Мінському автозаводі. Так, із США замовляв кільця до двигуна, бендікс стартера, диск щеплення, задній стоп-сигнал, плиту приладів тощо. Деякі деталі кузова замовляв у Білорусі.
Двигун знайшовся на електростанції в Коломиї, лляний брезент пошили у Білій Церкві за оригінальними лекалами.
Зараз 70-річний «фронтовик» виглядає так, ніби щойно з заводу: оригінальний темно-зелений матовий колір, відкритий кузов без дверей, панель приладів, важіль управління, фаркоп для транспортування причепа або гармати.
Михайло Тимків, окрім відновлення машин, збирає інструменти цього періоду, чорно-білі фото. Зізнається, він в жодному разі не захоплюється радянським минулим. Навпаки, цікавиться дослідженнями історії України, діяльністю повстанської армії. Адже автомобілі ГАЗ – це частина розвитку автомобілебудування, минуле, яке стосується і українців.
Михайло Тимків не планує зупинятися на досягнутому. І вже обирає нову автівку, яку буде оновлювати та шукає старовинні деталі. Він переконаний, у такий спосіб зберігає історичне минуле і відтворює автентичні речі для майбутніх поколінь.
Юля ТОМЧИШИН.
