Він готувався до боротьби, а тому змолоду гартував тіло й розум. Битва за незалежність України стала змістом його життя. Так соратники писали про Романа Шухевича – головнокомандувача Української повстанської армії. 5 березня минуло 64 роки з дня його загибелі.
На Тернопіллі пам’ять про Героя України щороку вшановують у селі Заболотівка Чортківського району. Саме звідси від травня по серпень 1945-го Роман Шухевич керував повстанцями.
Перший пам’ятник командиру на Тернопіллі теж з’явився у цьому селі. Погруддя Шухевича встановили на подвір’ї місцевої школи у 2009 році.
Вшанувати пам’ять командира УПА цьогоріч сюди приїхали зі всієї області. Пом’янули борця за волю України і голова ОДА Олег Сиротюк, очільник обласної ради Василь Хомінець, керівники району, громадські активісти та духовенство.
За словами сільського голови Михайла Фойдюка, у Заболотівці, окрім криївки командира УПА, було ще п’ять. Шухевич жив у бункері біля будинку місцевих патріотів. Щоб не розсекретити його, господарі топили в хаті посеред літа. Повстанців підтримувало все село. В одній з криївок навіть змогли відкрити друкарню.
Мешканці села можуть багато розповісти про життя та боротьбу командира повстанців і пишаються, що їхня земля підтримувала українського патріота.
– Мені пригадуються слова Романа Шухевича, що їх він говорив своїй дружині: «Наталю, я тебе дуже люблю, але Україну люблю понад усе!», – зауважив сільський голова.
До речі, багато хто з місцевих зберіг форму військового УПА, яку передали їм ще дідусі та батьки. Один із учасників урочин, Михайло Поворозник, розповів, що йому знайти форму батьків не вдалося. Тож з любові до своєї країни, людей, які поклали життя за її незалежність, він пошив її сам. У ній приходить на громадські віча.
Синьо-жовтий стяг з Майдану
Із сусіднього Заліщицького району на урочини привезли синьо-жовтий стяг із Майдану в Києві.
– Цей прапор був з нами, коли «Беркут» пішов на нас штурмом, – розповідає один з активістів Володимир Золотий. – Бій був нерівним, але наші національні символи додавали віри та надії. У моїй кишені була вервечка. Молячись, я її стиснув міцно в руці й, мабуть, завдяки цьому вижив. Відійшовши від тих подій, я згадав про прапор, який проніс через Майдан, і він зараз з нами.
Крім символічного стягу, біля пам’ятника Роману Шухевичу було багато квітів. Мешканці села, яке прихистило головнокомандувача повстанців, переконані: нам треба приходити до наших героїв з однією метою – набратися сили, щоб бути вільними.
Оксана ПЕТРІВ, студентка спеціальності «Журналістика» ТНПУ ім. В. Гнатюка.
