Прикро, але мусимо визнати: за 22 роки незалежності Україна не зробила суттєвого поступу вперед. Ні в політиці, ні в економіці, ні на міжнародній арені. А до маленького українця прийшло велике розчарування. Бо, якщо пригадати кінець 1980-их – початок 1990-их, то саме прості люди відстоювали право на незалежність.
Хто б міг подумати, що кілька сімей приватизують державу і народ. Вони розпоряджаються капіталами. Зосередили у своїх руках промисловість. Зробили людей бідними.
Фактично, два десятки років тому прості українці торували шлях до заможного і комфортного майбутнього нинішнім олігархам, чиновникам, азаровим, табачникам, калєсніченкам, президентській Сім’ї. І благими намірами вимощували дороги до Пущі-Водиці, Межигір’я, Конча-Заспи… Самі ж залишилися борсатися в болоті, проблемах, безгрошів’ї, затяжних економічних кризах.
Чи в усьому винні лише властьімущі? Та ні! Ми самі дозволили їм ЗРОБИТИ З НАМИ ЦЕ. Якщо кожен запитає сам у себе: що я вчинив, аби у моїй державі було менше корупції, неправди, боязні, яку відповідь отримає?
До речі, якби у нинішньому році проводися референдум про незалежність України, то за неї проголосував був 61 відсток громадян. 28 відсотків мешканців країни були б проти, свідчать дані Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка та центру «Соціальний моніторинг».
Для переважної більшості молодих людей альтернативи незалежності немає, оскільки вони народилися вже в незалежній країні. Тому для них питання, чому ми повинні від когось залежати, звучить як не до кінця зрозуміле.
Водночас, проблема в тому, що українці, як ніколи, розчарувалися в сучасній владі і не бачать жодних перспектив розвитку економіки держави на майбутні п’ять років, заявив заступник директора «GfK Ukraine» Гліб Вишлінський.
Крім того, наші співвітчизиники втрачають віру у свою здатність впливати на владу. 41 відсоток населення України вважає: пересічний громадянин жодним чином не може вплинути на рішення влади. Як розповіла директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна, переконаність людей у своїй нездатності вплинути на владу зростає: в опитуванні 2007-го року таких було тільки 28 відсотків.
З існуючих конкретних механізмів, що дають можливість пересічним громадянам впливати на прийняття певних владних рішень, на перших місцях опинилися вибори президента – так вважають 37 відсотків громадян і вибори до Верховної Ради – 30 відсотків. На ефективність мітингів і демонстрацій розраховуває всього 15 відсотків українців. Участь у діяльності політичних партій вважають дієвою 7 відсотків респондентів, у громадських організаціях – 9, звернення до парламентарів або до мерів чи депутатів місцевих рад – по 7 відсотків. Судові позови до органів влади здобули популярність у 5 відсотків громадян.
Зате громадським організаціям довіряє 38 відсотків населення. Наразі немає жодного політика і державного інституту, якому довіряли б так само.
Хіба так повинно бути у незалежній державі?
Своєрідний «подарунок» Україні підготувала до дня народження Росія – торгівельну війну. Ще й напередодні підписання угоди з ЄС.
Цікава інформація: Віктор Янукович був поінформований про можливу економічну блокаду з боку Росії ще в лютому, розповіло джерело виданню «Дзеркало тижня». В лютому Януковича поінформували про можливі економічні «санкції» Росії; про те, що країни Митного союзу розробляють нові вимоги до якості продукції; попередили, що необхідно готуватися, в тому числі, і до можливої повномасштабної економічної блокади. Президент поділився цією інформацією з Прем’єром, а той нібито відмахнувся, мовляв, не турбуйтеся, все вирішимо. У результаті, Янукович і Азаров проігнорували попередження.
А в Путіна вже пригрозили санкціями, якщо Україна підпише асоціацію з Євросоюзом. Так, радник президента РФ Сергій Глазьєв заявив: посилена перевірка вантажів на російсько-українському кордоні стала поки що разовою акцією, однак може перетворитися на постійну процедуру. Все залежить від того, чи підпише Україна угоду про асоціацію з ЄС.
Ще одна версія: Путін розпочав «торгівельну війну» з Україною через Тимошенко та непокірних олігархів. Дізнавшись, що ЄС, і зокрема Німеччина, вже не вважають питання ув’язнення екс-прем’єр-міністра перешкодою для підписання з Україною угоди про асоціацію на вільнюському саміті у листопаді, північна сусідка вирішила діяти таким жорстким методом. Адже Кремль був упевнений: перебування Тимошенко у в’язниці – найнадійніша запорука того, що угоди про асоціацію з ЄС не буде.
Згідно з інформацією анонімного джерела, негайно було проведено екстрену нараду, на якій Путін поставив завдання Сергію Глазьєву терміново розробити стратегію недопущення підписання Україною угоди з ЄС і втягування її в Митний союз.
Завдаючи удару найбільшим українським товаровиробникам, які експортують продукцію в Росію, Москва хоче створити суттєві проблеми їх бізнесу, цим змусивши власників приборкати свої ЗМІ й вимагати від керівництва України відмовитися від асоціації з ЄС на користь Митного союзу.
Також Росія, аби віддалити Україну від Європи, планує створити потужну проросійську політичну силу, здатну висунути свого кандидата на президентських виборах-2015. Нейтралізувати політичний і ослабити медійний вплив євроінтеграторів та створити умови для приєднання України до МС і ЄЕП. Тягнутиме в «митносоюзівські обійми» і за допомогою бізнесу, духовенства, громадськості, ЗМІ, експертного співтовариства, а також за допомогою найближчого оточення Януковича, включаючи його Сім’ю і придворних олігархів. Ймовірна дискредитація чиновників, зокрема, урядовців, які підтримують євроінтеграцію. Навіть може дійти до усунення їх з керівних постів. А ось тим чиновникам, котрі за приєднання України до МС і ЄЕП – Москва сприятиме. Пропонується сформувати мережу прихильників приєднання серед українських нардепів, включаючи представників усіх партій. Залучатимуть до «процесу» голів ОДА і мерів міст.
Усю цю стратегію Москва виклала в документі: «Про комплекс заходів для залучення України до євразійського інтеграційного процесу».
Фактично, Росія планує виграти майбутні президентські вибори в Україні, нав’язувати свою політику, стовідсотково втягнути нашу державу в орбіту свого економічного впливу. При цьому, українцям довелося б надовго забути про свободу слова, євроінтеграцію, безвізовий режим із Заходом і про цивілізований, вільний, демократичний розвиток держави.
Що ж у такому випадку залишиться від незалежності? І чи можлива у принципі незалежна Україна, якщо Росія втілить у життя свій «комплекс заходів»? Від кожного з нас залежить, аби з державою НЕ ЗРОБИЛИ ЦЬОГО.
Ольга ЧОРНА.
