Олена Хатмулліна – внутрішньо переміщена підприємиця з Костянтинівки Донецької області, яка після початку повномасштабного вторгнення змушена була залишити рідну домівку і розпочати життя з чистого аркуша.
До війни вона розвивала багатопрофільний бізнес у своїй громаді, але обставини змусили шукати безпечне місце для себе та своєї справи. Так вона опинилася у Шумську на Тернопільщині.
Про це розповіли у Костянтинівській міській військовій адміністрації.
Саме тут, з нуля, Олена започаткувала новий бізнес – виробництво сублімованих страв швидкого приготування під брендом «Пожива».
Ідея виникла завдяки брату Едуарду Хатмулліну, який служив у лавах Збройних Сил України. Він поділився, наскільки важливою на фронті є поживна, легка у транспортуванні та швидка в приготуванні їжа. Його побратими стали першими дегустаторами Олениних страв.
Протягом року підприємиця невтомно працювала: удосконалювала рецептури, вивчала технології сублімації, проходила сертифікацію продукції, залучала грантову підтримку, створювала виробничу базу. Завдяки сприянню Шумської громади у 2025 році її підприємство переїхало до нового приміщення – переобладнаної кухні в колишньому дитячому садку.
Сьогодні бренд «Пожива» пропонує 22 види страв – супи, гарніри, веганські позиції. Вся продукція виготовляється виключно з натуральних інгредієнтів, без консервантів та штучних домішок, і зберігає до 95% корисних речовин завдяки технології сублімації.
Крім виробництва сублімованої їжі, Олена також розвиває інші напрямки. У Шумську вона заснувала перепелину ферму, яка забезпечує якісні білкові продукти для місцевої громади.
Ще одним проєктом стало перероблення ягід та виготовлення натуральної пастили, що дозволяє не лише зберігати врожай, а й пропонувати покупцям корисні солодощі без додавання цукру.
Серед клієнтів «Поживи» – військові, туристи, мандрівники, офісні працівники.
Олена прагне змінити уявлення про швидку їжу, доводячи, що вона може бути не лише зручною, а й здоровою та повноцінною.
Історія Олени Хатмулліної – це не лише приклад підприємництва в умовах війни. Це свідчення сили, витримки й здатності знаходити нові шляхи, навіть після втрати звичного життя.
Її досвід надихає – починати знову можливо. І варто.
