Аргумент України про те, що в нас війна, вже не діє навіть на польську громадську думку.
Марно сподіватися, що фермер у Західній Європі чи в Польщі, якому загрожує банкрутство, буде задоволений тим, що він збанкрутує, але цим допоможе Україні.
Але є одне «але».
Тоді як уся Європа говорить про проблеми через те, що дешева та недостатньо якісна українська аграрна продукція буквально заливає та обвалює європейський ринок (що, до того ж, формує негативне ставлення до європейської інтеграції України), майже зовсім за рамками цих публічних дискусій залишається експорт таких самих товарів із Росії.
Експорт, який в низці позицій, навіть перевищив обсяги до 24 лютого 2024 року.
Чому саме такою є суспільна думка аграріїв ЄС, у якій все все зло для них уособлює українська продукція, а про російську – ані слова?
Тому що російська пропаганда ефективніша за зовнішню українську комунікацію, чи також тому, що це задовольняє значну частину європейських політиків?
Польське видання money.pl, цитуючи Bloomberg, у статті «Російське збіжжя заливає світ. Кремль знову диктує ціни» стверджує, що цього сезону:
* Росія експортуватиме 46,5 млн тонн пшениці,
* тоді як весь ЄС – 34,5 млн тонн
* США – 19 млн тонн.
Це другий рік поспіль, коли російські зерно, частина якого є вкраденим українським зерном під час війни, заповнює світові ринки.
У Росії врожайність була дуже високою, до того ж залишилися повні склади з минулого сезону. А напад на Україну та блокада на Чорному морі дозволили Росії ще більше зміцнити свої позиції та гальмувати експорт українського продовольства.
На думку американських експертів, встановлений Кремлем мінімальний рівень цін є ще одним сигналом про бажання Росії посилити контроль над російським зерновим експортом, а відтак і світовим ринком.
Більш того, як повідомляв Rail Insider, все більше зерна з Росії надходить саме до країн Євросоюзу, адже Євросоюз не запровадив санкцій щодо російської агропродукції.
Деякі країни Євросоюзу отримують від цього все більше вигоди, і хоча це викликає етичні сумніви, вони мають на це формальне право.
* За перші вісім місяців 2023 року країни-члени ЄС імпортували пшениці та кукурудзи з Росії на 31% більше порівняно з тим же періодом минулого року. Це означає зростання на 739 тисяч. тонн.
* Найбільшими імпортерами російського зерна до ЄС станом на кінець жовтня 2023 року були Латвія, Італія та Греція.
Згідно з даними видання, Росія відповідає за 24% світового експорту пшениці, тоді як до війни він становив 16%.
І до Польщі імпорт збіжжя з Росії як і раніше дозволений.
За даними Головного статистичного управління РП:
* за весь 2022 рік до Польщі з Росії було імпортовано 6 140 734 кг зернових.
* З 1 січня 2023 року до кінця травня 2023 року в країну потрапило 5 870 316 кг зернових.
І це тоді, коли саме Росія, розпочавши війну, несе відповідальність за потрясіння на ринку зерна у 2022 та 2023 роках.
Проте ще у липні 2023 року Міністерство розвитку і технологій РП заявляло, що не буде вводити заборону на імпорт російського зерна до Польщі, адже торгова політика є виключною компетенцією Європейської комісії, а крім того, російське зерно не становить загрози громадській безпеці Польщі.
Отже, потенційні масштаби імпорту з України викликали побоювання щодо дестабілізації ринку зерна в Польщі. А щодо «відносно невеликого імпорту з Російської Федерації» ці аргументи, на думку міністерства, є неприйнятними.
Однак, якщо поглянути на дані Вищої контрольної палати Польщі, яка наприкінці листопада 2023 року перевірила діяльність державної адміністрації щодо імпортованого до Польщі українського зерна в період з початку січня 2022 року до кінця серпня 2023 року, ситуація виглядає інакше.
Виявляється, що за охоплений аудитом період 541 польська компанія імпортувала до Польщі 4,3 млн тонн зернових та олійних рослин на суму 6,2 млрд злотих.
Отже, практично за той самий період року з Росії до Польщі сумарно було імпортовано понад 12 млн тонн продукції, тоді як з України – 4,3 млн тонн.
Тобто російського збіжжя, (в тому числі, можливо, й вкраденого з окупованих територій України), ввезено в 2,8 рази більше, ніж українського.
Як це розуміти: російська продукція не загрожує Польщі та усьому ЄС, а українська загрожує?
Чиї інтереси за цим приховуються і хто в Європі заробляє на бізнесі з Росією, якщо ця тема замовчується?
Анатолій КУРНОСОВ, аналітик Центру політичних студій «Доктрина», експерт Українсько-Польської Медіа Платформи.
Радіо Свобода.
